Війна – не привід руйнувати країну зсередини. Президента просять ветувати законопроєкт 7176
1 квітня парламент 286 голосами ухвалив законопроєкт 7176, який передбачає, що під час воєнного стану керівники та члени наглядових рад держпідприємств та держбанків, якщо буде відповідне рішення Кабміну, міністерства чи керівника банку мають «невідкладно» прибути за юридичною адресою підприємства чи банку, інакше вони будуть звільнені, пише «Вокс Україна»
Ухвалення закону фактично призводить до руйнування реформи корпоративного управління, яку Україна вибудовувала довгі роки та яку високо оцінили міжнародні партнери, включно з ОЕСР. Прикро, що для руйнації важливої реформи депутатам знадобилося лише 10 днів. Прикро, що навіть під час війни є депутати, які працюють на послаблення країни в інтересах певних олігархів.
У цьому немає жодної практичної необхідності, адже вже напрацьовані механізми ухвалення рішень онлайн. Більш того, для багатьох іноземців – незалежних членів наглядових рад фізично неможливо «невідкладно» прибути в Україну, враховуючи відсутність авіаперельотів та ускладнення інших видів перевезень. І навіть якщо члени наглядової ради перебувають в Україні, вони можуть не мати змоги прибути за місцем розташування підприємства.
Законопроєкт передбачає проведення моніторингу наявних або потенційних загроз національній безпеці України та – у випадку їх виявлення – вжиття заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність держпідприємства чи держбанку. Втім, у законі немає визначення, що має містити відповідний моніторинг. При цьому єдиним заходом із нейтралізації впливу загроз нацбезпеці визначена обов’язкова присутність керівництва держпідприємств/ держбанків та представників наглядових рад на місці розташування підприємства / банку. Під час війни та за умов уже напрацьованих механізмів ухвалення важливих рішень у режимі онлайн такі вимоги створюють невиправдані ризики для життя як керівництва підприємств, так і для членів наглядових рад. А це своєю чергою – ризики для безперервної діяльності підприємства. Ба більше, створюючи такі додаткові ризики, ми не здобуваємо додаткових переваг. Адже суть роботи менеджменту та наглядової ради – ухвалення оперативних та стратегічних рішень. Чому такі рішення потрібно ухвалювати під обстрілами, а не в безпеці – незрозуміло. Понад те, подібні збори наглядових рад можуть стати потенційною ціллю агресора.
Водночас незалежні члени наглядових рад, які є іноземцями, фактично матимуть надзвичайні перешкоди для виконання вимог закону. Отже, закон виглядає як спроба позбутися незалежних керівників підприємств та членів наглядових рад та замінити їх більш слухняними.
Скористатися війною, щоб повернути на державні підприємства та в державні банки «свій» менеджмент і відновити «звичні» схеми вимивання грошей із цих підприємств – це схоже на мародерство. Цей закон має отримати вето від Президента.
