"Джавеліни" – це добре, але саме артилерія заклала воєнний успіх України, – військовий експерт
Головний консультант відділу воєнної та воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков пише у своїй статті, що ЗСУ мають успіхи насамперед завдяки системній розбудові артилерії після 2015 року.
Наводимо скорочений переклад статті, здійснений виданням Букви.
Успіхам України, які дозволили відкинути російську армію, посприяли насамперед робота артилерії та загальновійськових підрозділів, аніж тактика вилазок із застосуванням переносних видів зброї, наданої Заходом. І західні оцінки у цій ситуації не тільки вводять в оману, а й впливають на дискусії щодо того, яку зброю слід постачати Україні надалі.
Їхнє бачення можна загально описати так: українські війська невеличкими бойовими групами влаштовували короткі вилазки-атаки на російські військові колони на основних транспортних шляхах та атакували із застосуванням західних переносних протитанкових військових засобів.
Така картинка насправді передає лише частинку того, що відбувалося насправді. При цьому оминається увагою роль ствольної артилерії, ракетних систем залпового вогню та власне ракет, і цей момент може вже негативно відбитися на майбутніх постачаннях зброї із Заходу.
А зараз варто пояснити, чому так відбувається.
По-перше, війну, яку ведуть Україна та Росія, слід сприймати саме як повномасштабне високо інтенсивне бойове зіткнення армій, при якому обидві сторони мають багато важких озброєнь, артилерії, систем ППО, літаків тощо.
Українські Збройні сили стали для росіян найбільш небезпечним супротивником з часів закінчення Другої світової війни. Хоча б з огляду на те, що на відміну від Афганістану, Чечні, чи Сирії, Україна мала регулярну армію, яка готувалася до такої війни останні сім років.
Загалом артилерія українських Збройних сил за останні сім років зросла як кількісно, так і якісно. Якісні покращення були досягнути завдяки посиленій програмі підготовки, яка щорічно включала понад 35 польових бригадних тактичних навчань і понад 200 польових батальйонних тактичних навчань. Під час таких навчань оператори артилерійських систем вчилися забезпечувати підтримку як наступальних, так і оборонних елементів маневру, а ще навчалися ведення контрбатарейного бою. Саме завдяки такій активній підготовці українські Збройні сили підготувалися до повномасштабної війни з Росією.
Без перебільшення можна казати, що у нинішній російсько-українській війні якби не артилерія, то з одними легкими протитанковими керованими ракетами українські війська лише змогли б відтягнути час поразки, і українська стратегічна оборона операція не була б такою успішною.
Водночас залучення загальновійськових видів зброї, як то легка мобільна піхота з протитанковими керованими ракетними комплексами, і артилерія, і пілотована авіація, і бойові безпілотники, все це разом дозволило зірвати початковий російський план наступу і допомогло знищити — повністю чи частково — приблизно 40 відсотків від 50 батальйонних груп, задіяних у початковому наступі. І в такому комплексному враженні ворога стволова артилерія, ракетні системи залпового вогню і ракетні системи зіграли ключову роль.
Ось лише декілька прикладів:
– українська ракетна система "Точка-У" завдала удару і потопила великий десантний корабель у порту Бердянська, а ще й викликала пожежу на сусідніх російських кораблях
– система "Ураган" була багаторазово задіяна в успішному ураженні ворожих військ та техніки в районі Чорнобаївки, в Херсонській області. Артилерія зіграла визначальну роль у знешкодженні російських військ саме біля Чорнобаївки.
– угруповання українських Збройних Сил, що здійснювали захист лівого берега Дніпра в обороні Києва, складалося з 11 батальйонів трьох загальновійськових бригад – 1 танкової, 58 моторизованої, і 72 механізованої, які мали власні бригадні артилерійські групи, підсилені двома батальйонами 27 артилерійської бригади з системами "Ураган" і одним батальйоном 43 артилерійської бригади з системами 203-мм Піон 2С7.
Інші батальйони 27 артилерійської бригади були задіяні в обороні Харкова. Можна знайти багато прикладів, коли артилерія була пущена в дію в обороні Києва на правому березі Дніпра, в боях біля Тростянця та Охтирки, на Сумщині, в Миколаївській області, на Донбасі. Результати роботу артилерії були відчутими для ворога – він втратив велику кількість техніки, яка була розтрощена та спалена.
Саме через усе вищезгадане, розповіді в іноземній пресі про західні протитанкові ракетні установки й тактику вилазок та атак малими групами є лише частинкою від реальної картини того, що допомагало Україні ефективно захищатися від російської агресії. Зрештою, це історія ведення війн різними військовими засобами – де знову-таки виняткову роль зіграла саме артилерія разом із ракетними системами, які забезпечили підтримку елементами маневрування, веденням контрбатарейного бою та враженням пріоритетних цілей в глибині тилу ворога.
І саме через це можна зробити важливий висновок – у разі надання подальшої допомоги у забезпеченні безпеки України пріоритет має надаватися ствольній артилерії (М777, М109), пусковим системам залпового вогню (М142, М270) та ракетними комплексами 300-км радіуса дії (АТАСМS).
