Том Купер: російське просування зостається болісно повільним, бо кожен пройдений метр коштує їм великих втрат

Аналіз опубліковано 1 травня 2022 року.

СТРАТЕГІЯ.

• Люди-яким-треба-свіжого-повітря [Пентагон – ред.] заявляють, що кількість російських батальйонно-тактичних груп в Україні за минулий тиждень зросла до 92 одиниць. Ну, якщо рахувати поштучно, то може й правда. Але більшість цих підрозділів настільки жахливо недоукомплектовані й у такому безладі: в одну БТГр зводять підрозділи з різних армій, а солдатів з одного підпорядкування переводять до іншого. В особливому хаосі фронтові частини рф між Харковом та Рубіжним, і станом на зараз, я не бачу, як цю ситуацію може поправити нещодавнє прибуття двох БТГр 76-ої дивізії ВДВ.
• Американська Палата представників (Конгрес) проголосувала за відновлення «ленд-лізу» – програми часів Другої світової війни, що тепер уможливить більш ефективне постачання американського військового обладнання для України (звісно, 10 представників з Республіканської партії Трампа голосували проти). Це означає: Київ тепер може купувати абсолютно все, що виробляє оборонка США (обмеження стосуватимуться зброї стратегічного призначення – наприклад, балістичних та крилатих ракет). Того ж дня, 29 квітня, Байден звернувся до Конгресу з проханням затвердити воєнну та економічну допомогу Україні в обсязі 33 млрд доларів.
• За минулий тиждень вал надходжень натівської зброї в Україну масовано зріс. Скажімо, вияснилося, що Польща передала майже дві повноцінних механізованих бригади – більш як 230 танків Т-72М. Крім того, українці отримали «кілька десятків» (давніх) БМП-1, самохідних 122 мм гаубиць 2C1 «Гвоздика» та реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Логічним чином, деяку техніку відвели з лінії фронту для оновлення комплектації. Врешті, 27 квітня ЗСУ розгорнули «десь у районі Донецька» й уперше використали в бою американські M270 MLRS [РСЗО аналоги російських «Торнадо»]. Поки результатів не знаємо.

ПОВІТРЯ

• Якщо й справді так трапилося, як всі говорять, що не хто інший, як особисто генерал армії герасимов (командувач генштабу рф) зараз керує оперативною обстановкою принаймні в районі Ізюма, то його присутність справляє на ВКС дегенеративний ефект. Я проаналізував кілька вильотів російської авіації, зроблених останніми днями, й вони видаються мені повністю позбавленими сенсу: більшість часу їхні льотчики просто мажуть по своїх цілях.
• 30 квітня близько 18.40 росіяни «помстилися», завдавши удару по одеському аеропорту трьома крилатими ракетами земля-земля «Онікс» (випущеними батареєю берегової оборони К-330П «Бастіон-П» [з окупованого росією Криму – перекл.]). Ракети пошкодили злітні смуги (включно з недобудованою) і, згідно із заявою української влади, аеропорт зараз не функціонує. Цього ранку завдали удару й по Одеській області: видається, що ракета поцілила в сховище нітратів. Попри все це, 29 квітня українські повітряні сили збили ще один російський Су-25 десь «у районі Дніпра» (міста), а потім ще один – 13-ий, якщо рахувати – Ка-52 (цей знищено протитанковою ракетою «Стугна-П»).
• Утім, всі розуміють, що найбільшою новиною з України є наступне: сьогодні вранці український Генштаб заявив про знищення російської станції радіоелектронної боротьби «Репеллент-1», а також трьох зенітних комплексів та 40 осіб їхньої обслуги на острові Зміїний. [РЕБ «Репеллент-1» призначений, найперше, для протидії безпілотним літальним апаратам – перекл.]. Зверніть увагу: Зміїний міститься десь за 145 км від Одеси й приблизно на рівній відстані від найпівденнішої точки українського узбережжя та узбережжя Румунії. Тобто це доволі ізольована, проте досить цінна позиція: наприклад, звідти добре моніторити постачання українських сил з Румунії, а також розвідницькі польоти НАТО над Румунією та Чорним морем. Відповідно, найбільше в цій новині зацікавлює відстань до Зміїного.
• Ні, ну справді, хіба ж це не добре місце протестувати [американські ракетні системи] M142 HIMARS, які, як ми знаємо, кілька днів тому були передані Україні? Ну й, кладучи руку на серце: така близькість острова до сил НАТО робить «перфектно логічним» бажання «присутніх в регіоні осіб» нейтралізувати російські можливості до такого моніторингу. Все це, звісно, не більше ніж припущення, але: так чи інакше, я певен, росіянам слід подумати не тричі, а п’ять-шість разів, перш ніж розгортати там подібні засоби знову.

БИТВА ЗА ДОНБАС

• 28 квітня під Харковом українці завдали удару пошарпаному 437-му мотострілецькому полку росіян та звільнили (цілком зруйноване) село Руська Лозова: росіяни помстилися артилерійським обстрілом. Однак тепер російську артилерію відкинуто від Харкова так далеко, що дістати до міста вона може тільки реактивними системами залпового вогню.
• Ще один успіх українців за минулі два дні в тому, що вони надійно, залізобетонно зупинили наступ російської армії на південь від Ізюма. Звичайно, це було непросто: від передових позицій росіян до дороги та залізниці, котрі повʼязують Барвінкове зі Словʼянськом, зоставалося заледве пʼять кілометрів, але 81-ша аеромобільна і 3-тя танкова бригади українців упоралися з цим завданням, хоч би які сили проти них не кидали росіяни.
• Далі на схід росіяни — а саме 30-та окрема мотострілецька бригада, сили 201-ої воєнної бази, 74-та окрема гвардійська мотострілецька бригада та 239-ий гвардійський танковий полк, за загальної «підтримки» «гарматного м’яса» з 7-ої та 9-ої бригад сепаратистів, — потужно наступають із Лозового на Яцівку та на Коровій Яр (досі українці вже могли їх утратити), із Зеленої Долини та Зарічного на Лиман, Озерне та Ямпіль. Після відведення 17-ої танкової бригади український захист цієї ділянки складають 15-ий окремий Слов’янський полк нацгвардії, 57-та мотопіхотна та 95-та десантно-штурмова бригади (3-тя танкова захищає Дібровне та Довгеньке; 4-ту танкову, схоже, тримають у резерві). Тобто, українці зазнають величезного тиску, але їхні підрозділи чудово маневрують: поділені на невеликі загони, вони обходять російські наступальні з’єднання з флангів, роблять коротку зупинку, знищують одну-дві одиниці техніки й переїжджають знову. Таким чином, російське просування зостається болісно повільним, бо кожен пройдений метр коштує їм великих втрат.
• Очевидна мета росіян на цій території — хоча б дійти до річки Сіверський Донець чи навіть її перетнути, а відтак підійти до Слов’янська з цього боку (чи принаймні встановити лінію оборони, опираючись на значну природну перешкоду). Не дивно, що за минулі 3-4 дні українці підірвали чимало мостів через Донець: спершу два біля села Студенок, потім один у Богородичному, далі ще один поруч з Озерним. Залізничний міст біля Лимана (що з’єднує це місто з Райгородком) було знищено повітряним ударом росіян. Питання в тому, як саме українці збираються невдовзі відводити свої підрозділи з північного на південний берег Дінця… а їм доведеться це робити, якщо тільки вони не задіють 2-3 додаткові бригади на цій вузькій ділянці фронту — даруйте, поки неясно.
• На території на схід і далі на південь від Рубіжного — тобто на півночі й далі вздовж старої лінії розмежування — росіяни продовжують бомбардувати все, що можуть, а потім знов і знов кидають в атаку піхоту, найбільше в районі Новомихайлівки (їх тут швидко подерли на шмаття). Найважчих ударів за минулі два дні зазнали Лисичанськ, Попасна, Авдіївка та Марʼїнка. Але здається, їхні підрозділи втомлені й виснажені настільки, що на жодні досягнення не спромоглися (з іншого боку, українські військові перебувають у незрівнянно кращих умовах).

МАРІУПОЛЬ

• Немає чіткого розуміння, що саме там відбувається. З одного боку, є повідомлення про евакуацію мирних жителів з комплексу «Азовсталь» – очевидно, узгоджену з ООН – «у напрямку підконтрольної Україні території», починаючи з учорашнього дня. З іншого – Київ оголосив про неможливість переговорів з росіянами через їхні військові злочини та неповагу до будь-яких домовленостей щодо умов припинення вогню. Окрім того, надходять повідомлення про напади росіян на східний бік комплексу, а також про дрібні атаки гарнізону за межами заводу.

ПІВДЕНЬ

• На Херсонщині 49-та армія продовжила атаки в північному та західному напрямках. На півночі вона наступає на Орлове та Заградівку; на заході – на Таврійське та Нову Зорю. Наскільки знаю, дані про всі атаки на півночі перевірені, хоча росіяни, схоже, все ж таки вчора захопили Таврійське. Насправді у них немає жодної іншої мети, окрім як відволікати українців і тримати їх подалі від Херсона. Ходять чутки, що росіяни готують «референдум» з наміром проголосити відокремлення/незалежність «Херсонської республіки» від України, а згодом і її союз з Росією...
• Є лише одненька проблема: неможливо провести референдум, якщо місцеві відмовляються брати в ньому участь, а величезна кількість місцевих саме так і вчиняє. Авжеж, схоже, у росіян більше немає важливих завдань, окрім як змусити місцевих підприємців відкрити магазини, кафе та місця для відпочинку. І це справді нелегко, бо до всього іншого вони змушують їх використовувати рублі як валюту та ще й вилучають всі продукти, вироблені в Україні.
• Люди-які-потребують-свіжого-повітря [Пентагон. – перекл.], повідомляють, що росіяни наразі підсилюють зуськовську 58-му армію, і що зараз це другий найгарячіший фронт на цій війні. Перепрошую, але все, що міг отримати зусько, — це три виснажені БТГр: 40-ва та 155-та бригади морської піхоти та 177-ий морський піхотний полк, що їх було виведено з Маріуполя. Здається, один-два з них допомогли 70-му мотострілецькому полку захопити Новосілку. Однак вчора, коли вони спробували штурмувати Зелене Поле, 53-тя мотопіхотна та канадсько-українська бригади розтрощили їх, відправивши вцілілих тікати на свої позиції.

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

стратегія битва за донбас тактика війна