Росіяни використовують в Україні тактику початку XX століття з крадіжками й знищенням зерна
Російські окупанти вивозять зерно з тимчасово окупованих територій в Луганській, Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях і знищують елеватори, наслідуючи тактику початку XX cтоліття
Окупанти розбомбили літаками елеватор у Рубіжному. Про це повідомив голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.
«Супутникові знімки від компанії «Planet Lab» свідчать про те, що на територію ТОВ «Голден АГРО» у Рубіжному були скинуті потужні російські бомби. Відкритий 2020 року елеваторний комплекс повністю знищено.
На підприємстві було встановлено лабораторію з найсучаснішим обладнанням, включаючи експрес-аналізатор, який забезпечував точні та швидкі аналізи всіх культур, зерносушарка потужністю 1500 тонн на добу, сепаратор, автоваги, автоматичний пробовідбірник.
Елеваторний комплекс міг зберігати 30 тис. тонн зерна одночасно.
Рашисти хочуть влаштувати Голодомор. В окупованих містах зафіксовані випадки вивозу Нашого зерна у РФ. Раніше вони також знищили всі продуктові склади в Сєвєродонецьку», – йдеться у повідомленні.
Водночас Мінагро повідомляє, що російські окупанти вивозять зерно з тимчасово окупованих територій в Луганській, Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях.
«Росіяни використовують тактику початку 20 ст. з крадіжками зерна й вивезення його з України. На сьогодні ми маємо підтверджені факти, що декілька сотень тисяч тонн зернових було вивезено сумарно з Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей. На цих територіях у фермерських запасах, що формувалися для посівних робіт, а також для переробки (для виготовлення борошна, випікання хліба), міститься близько півтора мільйона тонн зернових. Це суттєвий запас. За міжнародними цінами це коштує сотні мільйонів доларів. І є великий ризик, що це буде просто вкрадено і вивезено на користь Росії», – зазначив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
Паралелі з радянською політикою XX століття, наведені заступником міністра, простежуються дуже чітко. У дослідженні «Непропорційно висока смертність українців під час Великого голоду у СРСР», опублікованому Національним бюро економічних досліджень (National Bureau of Economic Research, NBER), найбільшою економічно науково-дослідною організацію США, йдеться про те, що державна політика СРСР у першій половині XX століття, мотивована етнічною упередженістю, може пояснити до 92 відсотків смертей етнічних українців, які проживали в Україні.
«У 1926 році росіяни становили 53 % радянського населення, а українці, найбільша етнічна меншина, – 21 %. Проте від 30 до 45 відсотків із 10,8 мільйона жертв радянського Великого голоду були етнічними українцями. Дослідники виявили, що у провінціях із більшою часткою українського населення спостерігалося більше зростання смертності між доголодними й голодними роками. Ця закономірність проявляється навіть при контролі за такими факторами, як погода, виробництво продовольства та урбанізація, а також розкуркулення — політика знищення заможних селян, які чинили опір колективізації господарств — і скорочення поголів’я худоби за кілька років до голоду, що могло б вплинути на виробництво зерна та здатність пережити брак врожаю. Крім того, зростання смертності українців відбулося лише під час голоду, і лише на територіях з величезним переважанням етнічних українців, навіть за межами України.
Дослідники припускають, що непропорційно велика смертність серед українців була викликана економічною політикою, яку проводила російська більшовицька еліта і яка була спрямована проти етнічних українських селян. За їхніми оцінками, на цю політику припадало до 92 відсотків смертей етнічних українців в Україні та до 77 відсотків смертей етнічних українців в інших республіках Радянського Союзу.
Потреба більшовиків контролювати виробництво зерна призвела до того, що вони репресували українців більше, ніж інші групи. Етнічні українські селяни відігравали центральну роль у виробництві зерна. Вони були найчисельнішою етнічною групою у визначених «зернових» районах, де виробництво значно перевищувало прожитковий мінімум у неголодні роки. Вони також мали сильну групову ідентичність, історію протистояння з більшовиками, і вони чинили опір радянським зусиллям контролювати сільське господарство, яке становило майже половину ВВП. Репресуючи їх, Москва посилила свої зусилля з контролю за сільським виробництвом зерна. Централізовано спланована політика, яка, як відомо, сприяла смертності від голоду, як-от відмова від надання тракторів, інтенсивніше впроваджувалася в регіонах з більшою кількістю етнічних українців», – йдеться у дослідженні.
