Том Купер: усі штурми росіян на Донбасі закінчилися поразкою
Австрійський військовий аналітик, експерт із застосування бойової авіації Томас Купер уважно стежить за воєнними діями в Україні від самого початку вторгнення Росії. Публікуємо головні тези його чергового аналізу про війну в Україні.
Аналіз опубліковано 3 травня 2022 року.
СТРАТЕГІЯ
- Більшість західних, але також інших медіа продовжують балаканину про переговори між Росією та Україною і, здається, все ще чекають на якусь мирну угоду. Направду, видається, що окремі західні політики вже втомилися від війни, а кілька навіть продовжують підштовхувати Київ піти на поступки – не бачу в них інших причин, крім бажання відновити потік продовольства, що йшов з України.
- Що ж, шкода засмучувати, але: для будь-якої мирної угоди потрібна згода двох, а я станом на зараз не бачу жодного. Незалежно від того, хто й що збирається гарантувати, Путін навіть не веде переговори серйозно: це й не дивно, адже прийняти будь-що менше, ніж «принаймні протекцію» контрольованого Росією Донбасу (а це, зі свого боку, вкрай далеко від теперішніх вимог) було б для нього «політичним самогубством». З іншого боку, мені зрозуміло, що більшість українців уже дійшла висновку, що мирна угода з Росією неможлива принаймні доки будь-які війська РФ перебувають на території країни – не має значення, де саме. Очевидно й те, що не лише загальна маса росіян зневажає державу Україна такою мірою, що відкрито підтримує путінську війну на знищення, проте й українці, після учинених проти них масових звірств, грабунку на окупованих РФ територіях, депортації більш як 1 млн населення до Росії та вигнання близько 11 млн мешканців з їхніх міст на Сході… так, після всіх цих жахів, я дуже сумніваюся, що хтось із них толеруватиме будь-які поступки Путіну. Відповідно, це означає, що Зеленський не може ухвалити в цьому напрямку будь-яке рішення, доки росіяни повністю не відступлять, доки не буде відновлена територіальна цілісність України й доки Росія не гарантує цього на майбутнє (тобто все якраз у повній протилежності до того, чого вимагає Путін).
- Отже, з відновленням постачання продовольства з України доведеться трохи зачекати. Хто відмовляється зрозуміти цей факт, водночас ігнорує, що Росія все ще блокує українські порти на Чорному морі, а хто хоче повернутися «до звичного ведення бізнесу», мали б зрозуміти, що навіть якби росіяни повністю забралися геть у наступні п’ять хвилин, то залишається фактом: збитки та руйнація, спричинені цією війною, настільки значні, що на саму лише зачистку Сходу України від мін та непідірваних боєприпасів підуть роки, не кажучи вже про відновлення інфраструктури та повернення до «нормального» життя.
- Підсумовуючи, хіба повторю мною сказане: справу цієї війни вирішать на полі бою.
ПОВІТРЯ
- Видається, що Москва безпорадна й навіть у відчаї через нездатність своєї армії відстежити та тим більше точно вразити конвої західної техніки в Україну. Натомість росіяни вдаються до найбільш примітивного способу вишукування можливих цілей – «розвідки вогнем». Тобто вони продовжують витрачати свої вже й так невеликі запаси крилатих ракет, намагаючись поцілити в складські комплекси, де, як вони думають, може бути західна зброя.
- Іншими словами: після госпіталів та багатоквартирних будинків, пріоритетними цілями для росіян в Україні стали ангари, гаражі та інші складські приміщення. «Добрий приклад» цієї логіки – події 1 травня в Дніпровській області: крилата ракета вдарила між двома складами сільськогосподарської продукції в районі Синельниково. Один ангар дуже пошкоджено, інший зруйновано.
- Ще про ракети: люди-яким-треба-свіжого-повітря [Пентагон – ред.] кажуть, що росіяни вже випустили по Україні 1.215 балістичних ракет. Дещо менш зрозуміло, скільки було витрачено крилатих ракет: дані коливаються від 900 до 1.900 одиниць. Частково це залежить від того, що зараховувати до такого виду озброєнь: наприклад, дехто вважає – варто додати наземні та протикорабельні ракети Х-35 (за кодифікацією НАТО ‘AS-20 Kayak’), Х-59 «Овод» (‘AS-13 Kingbolt’) та Х-59М «Овод-М» (‘AS-18 Kazoo’), оскільки вони мають дальність польоту до 200 км.
- З російського «летючого арсеналу» упродовж останніх днів найактивнішими були розвідувальні безпілотники «Орлан» – вони діяли на всій протяжності фронту й на сході, й на півдні. Тому не дивно, що українці назбивали 10 штук лише за 1 травня, а 2 травня додали ще вісім, серед яких один «Форпост», що намагався досягнути Одеси («Форпост» – це російська версія ізраїльського Searcher). [Якщо розвідник «Орлан» коштує трохи більш як 100 тис. дол., то вартість ударного дрона «Форпост» – 7,5 млн дол. Це вполовину дорожче, ніж TB-2 Bayraktar й майже в ціну американського MQ-9 Reaper, які тепер мають надійти в Україну. Станом на 2018 рік в армії РФ було 30 «Форпостів», є дані, що над Донбасом знищили вже п’ять – перекл.].
БИТВА ЗА ДОНБАС
- Загалом видається, що впродовж 1 травня росіяни почали перегруповувати які лиш можна було назбирати «резерви» й концентрувати їх на буквально кількох «гарячих точках». Одна з них – вже давно відома територія на південь від Ізюма; ще одна – Лиман, далі – Рубіжне, четверта – Попасна і п’ята – плацдарм на південь від Кривого Рогу. Принаймні на трьох з цих п’яти напрямків будуть залучені по 500 вагнерівців.
- Поки що мудрості командування росіян вистачило, щоб обстріляти український фронт на південь від Ізюма – українська 25-та десантна бригада відповіла тим самим (наскільки знаю, ця частина – свіже підкріплення на даному напрямку). Як повідомляють росіяни, тут відбувається багато дрібних сутичок.
- Про великі бої повідомляють лише з району Великої Комишувахи. Також більші сутички тривали по лінії Ямпіль – Кримське, де росіяни спробували витіснити оборонців за Сіверський Донець. Ямпіль на 25 км на схід від Слов’янська й за 40 км із заходу до Сєвєродонецька – саме там росіяни пішли на прорив. Один із наслідків цієї атаки особливо цікавий. За останні 3-4 тижні почастішали повідомлення, що російські підрозділи намагаються адаптуватися до тактики ЗСУ й атакувати невеликими групами там, де їх найменше всього чекають. Що ж, принаймні одна така атака закінчилася засідкою, внаслідок якої при спробі просочитися крізь українські позиції в лісах довкола Ямполя був повністю знищений увесь склад 24-ої бригади російських спецпризначенців.
- Далі на схід… 1 травня російська армія спробувала штурмувати українські позиції, що залишились на півдні Рубіжного, та зазнала невдачі. Після багатогодинного артилерійського обстрілу вони повторили спробу 2 травня і знову зазнали невдачі. Те саме відбувалось в районі Попасної, в Озерному та Мар'їнці: усі штурми закінчились поразкою.
МАРІУПОЛЬ
- За останні два дні російська армія завершила передислокацію своїх військ з Маріуполя: місто наразі контролюють загони сепаратистів. Цікаво, що війська, про які йдеться, не використали для підтримки 58-ої армії зусько, а натомість направили їх у Попасну. Тобто схоже, що “вищєстоящіє органи” відмовляються від посилення наступальних зусиль на південній лінії фронту й повністю зосереджуються на прориві крізь лінію розмежування на Донбасі.
ПІВДЕНЬ
- Протягом останніх двох днів росіяни продовжували обстрілювати Осокорівку, Трудолюбівку та Князівку. Бої в Таврійському тривали, але про серйозні наземні атаки росіян повідомлялося лише із Заградівки та Іванівки (обидві були відбиті). Миколаїв постійно обстрілюють реактивні системи залпового вогню: потерпілих немає, але місто без води. Зі свого боку, українська артилерія вразила російський склад боєприпасів у Чорнобаївці [так, знову – ред.].
З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.