Інтерв‘ю Папи Франциска, яке викликало неабиякий резонанс в Україні (Повний текст)

Це інтерв‘ю для впливової італійської газети Corriere Della Sera викликало неабиякий резонанс в Україні. Посольство України при Святому Престолі першим зробило його повний переклад на українську: з будь-яким текстом краще знайомитися без купюр.

Запрошуючи познайомитися з думками Святійшого Отця, хочемо наголосити та акцентувати увагу на кількох принципових моментах із цієї розмови:

1. В інтерв’ю підкреслено, що путін ігнорує звернення до нього від Папи щодо зустрічі і мирного вирішення конфлікту, тобто є очевидне наголошення – російський диктатор в моральному і практичному планах відповідальний за ескалацію військових дій.
2. Надважливим є визначення з інтерв’ю патріарха кіріла як «вівтарного прислужника путіна», що є прямою зневагою глави РПЦ. Крім того, є підтвердження факту неможливості організації зустрічі з патріархом за сьогоднішніх обставин. Папа також заперечує і не сприймає 20-хвилинну формальну артикуляцію патріархом причин війни, якою патріарх розпочав своє останнє 40-хвилинне онлайн-спілкування з Папою.
3. Папа чітко заперечує логіку і доречність російських аргументів стосовно початку війни як нібито відповіді на події на Донбасі, чим показує цілковите усвідомлення реалій, а не нав’язуваних росією міфів.
4. Папа визнає, що «українці влаштували скандал», коли дізнались, що під час Хресної Дороги 15.04 українка та росіянка мали спільно нести хрест, а тому були зняті з читання всі тексти («вони мовчали»). При цьому називає українців «гордим народом».

Читання повних текстів ніколи не замінить фрагментарних уривків, які часто затіняють системне сприйняття тексту!

Інтерв’ю з Папою Франциском: «Путін не зупиняється, я хочу зустрітися з ним у Москві. Наразі неслушний момент їхати до Києва»

Лучано Фонтана
Інтерв’ю з Папою Франциском:

«Ми ще не отримали відповіді від Путіна.

Зеленський? Я телефонував йому у перші дні конфлікту, але зараз не час їхати до Києва.

Я говорив 40 хвилин з Патріархом Кирилом, я йому сказав: ми не державні священнослужителі.

Італія робить хорошу роботу, сьогодні операція на коліні"

За останні дні він повторив ці слова багато разів. З витонченістю і широкою посмішкою. І це перше, що він каже (в інтерв’ю бере участь Фіоренца Сарзаніні, заступник директора «Corriere»), щойно вони заходять у зал Санта-Марта: «Вибачте, якщо я не встаю, щоб привітати вас, лікарі сказали мені, що я маю сидіти через коліно (хворе коліно)».

Сьогодні Папі Бергольо буде зроблено невелике хірургічне втручання, щоб зменшити біль, який не дозволяє йому рухатися, брати участь у слуханнях і зустрічах з вірянами так, як він хотів би. «У мене розірвана зв’язка, зроблю операцію з інфільтраціями, подивимося, – каже, – Я вже деякий час так, не можу ходити. Колись папи пересувалися з переносним троном. Це вимагає терпіти трохи біль та зносити це покірно...».

Але це не головна турбота Понтифіка. Розмови про те, що відбувається в центрі Європи викликає у нього муки. «Стоп, зупиніть війну» – це заклик, який лунає з 24 лютого, коли російські війська вторглися в Україну, а смерть і руйнування стали жахливою складовою нашого європейського життя. Він знову повторює це звернення. Для розчарування тих, хто бачить, що нічого не відбувається.

Бергольо згадує про зусилля, які він докладає разом із Державним секретарем Святого Престолу П’єтро Пароліном («Дійсно великий дипломат, у традиціях Агостіно Казаролі, знає, як рухатись у цьому світі, я йому дуже довіряю і на нього покладаюся»), щоб принаймні добитися припинення вогню.

Понтифік вибудовує всі спроби і кілька разів повторює, що готовий їхати до Москви. «У перший день війни я зателефонував президенту України Зеленському, – каже Папа Франциск, – Путіну я не дзвонив. Я з ним розмовляв у грудні на свій день народження, але цього разу ні, не дзвонив. Я хотів зробити чіткий жест, щоб весь світ побачив, і для цього я пішов до російського посла. Я попросив його пояснити, я сказав «будь ласка, припиніть». Тоді я попросив кардинала Пароліна, на двадцятий день війни, надіслати Путіну повідомлення, що я готовий поїхати до Москви. Звісно, потрібно було, щоб лідер Кремля надав кілька варіантів. Ми ще не отримали відповіді і наполягаємо, навіть якщо я боюся, що Путін не може і не хоче мати цю зустріч зараз. Але стільки жорстокості, як цього не зупинити? Двадцять п'ять років тому ми пережили те ж саме з Руандою».

НАТО і Кремль

Папу Франциска турбує те, що Путін на даний момент не зупиняється. Він також намагається зрозуміти причини такої поведінки, які штовхають його на таку жорстоку війну. Можливо, «гавкіт НАТО біля ганку Росії» спонукав главу Кремля так відреагувати та розпалити конфлікт. «Гнів, який я не знаю, чи був він спровокований, — дивується він, — але, можливо, послабився, так».

А тепер перед тими, хто дбає про мир, постало велике питання постачання зброї західними державами для українського опору. Питання, з яким не всі згодні, що розділяє католицький і пацифістський світ. Понтифік сумнівається, його доктрина завжди мала в центрі відмову від гонки озброєнь, «ні» ескалації виробництва зброї, яку рано чи пізно хтось вирішує випробувати в польових умовах, спричиняючи смерть і страждання. «Я не можу дати відповідь, я дуже далекий від питання, чи правильно постачати зброю українцям, — міркує він. — Зрозуміло, що на цій землі випробовують зброю. Тепер росіяни знають, що від танків мало користі, і думають про інше. Для цього ведуться війни: щоб випробувати зброю, яку ми виготовили. Так було під час громадянської війни в Іспанії перед Другою світовою війною. Торгівля зброєю – це скандал, мало хто це підтримує. Два-три роки тому до Генуї прибуло судно, завантажене зброєю, яке потрібно було перевантажити на велике вантажне судно для подальшого перевезення його до Ємену. Портові робітники не хотіли цього робити. Вони сказали: давайте подумаємо про дітей Ємену. Це дрібниця, але приємний жест. Таких жестів має бути багато».

У розмові Франциск постійно повертається до того, що правильніше робити. Багато хто просив у нього символічний жест візиту в Україну. Але відповідь однозначна: «Я поки що не їду до Києва, — пояснює він, —. Я послав кардинала Майкла Черні та кардинала Конрада Краєвського, які приїхали туди вчетверте. Але я відчуваю, що мені не потрібно їхати. Спочатку я маю поїхати до Москви, спочатку я маю зустрітися з Путіним. Але я теж священик, що я можу зробити? Я роблю те, що можу. Якби Путін відкрив двері...».

Православна церква

Чи може Патріарх Кирило, глава Російської православної церкви, бути тією людиною, яка зможе переконати лідера Кремля відкрити двері? Понтифік хитає головою і каже: «Я говорив з Кирилом 40 хвилин по Zoom. Перші двадцять хвилин він з папірцем в руках прочитав мені всі виправдання війни. Я послухав і сказав йому: я нічого в цьому не розумію. Брате, ми не державні священнослужителі, ми не можемо використовувати мову політики, а мову Ісуса. Ми є пастирями того самого святого народу Божого. Для цього ми повинні шукати шляхи миру, щоб покласти край обстрілам. Патріарх не може перетворюватися на «вівтарного служку Путіна». У мене була запланована зустріч з ним в Єрусалимі 14 червня. Це була б друга наша зустріч віч-на-віч, жодного стосунку до війни. Але тепер він теж погоджується: давайте зупинимося, це може бути неоднозначний сигнал».

Віа Кручіс

Таким чином, тривога світової війни по частинах, яку відчував Папа Бергольо в минулі роки, стає чимось, що має сколихнути совість кожного. Тому що для Понтифіка ми знаходимося також за межами цих частин, ми перебуваємо в реальності, яка може дійсно призвести до світової війни..

«Моя тривога була не перевагою, а лише визнанням реальності: Сирія, Ємен, Ірак, одна війна за одною в Африці. У всьому є міжнародні інтереси. Не можна думати, що одна держава може вести війну проти іншої держави. В Україні конфлікт створили інші. Єдине, у чому звинувачують українців, це те, що вони відреагували на Донбасі, але йдеться про десять років тому. Цей аргумент давній. Звичайно, вони гордий народ. Наприклад, коли на Віа Кручіс були дві жінки, одна росіянка, інша українка, які мали разом читати молитву, вони влаштували з цього скандал. Тому я подзвонив Краєвському, який був там, і він сказав мені: зупинись, не читай молитви. Вони мають рацію, навіть якщо ми не до кінця розуміємо. Тому вони мовчали. У них є сприйнятливість, вони відчувають себе переможеними чи поневоленими, бо під час Другої світової війни вони так багато заплатили. Так багато мертвих людей, це народ мучеників. Але ми також уважні до того, що зараз може статися в Придністров’ї».

Чекаємо на 9 травня

Розмова про війну завершується, і висновок видається песимістичним: «Не вистачає волі до миру, – гірко зауважив Франциск, – війна жахлива, і ми повинні голосно закликати до миру. Ось чому я хотів опублікувати книгу з Сольферіно (видавництво), яка має назву «Сміливість будувати мир».

Орбан, коли я з ним зустрічався сказав мені, що у росіян є план, що все закінчиться 9 травня. Я сподіваюся, що це так, щоб також розуміти швидку ескалацію у ці дні. Бо зараз це не просто Донбас, це Крим, це Одеса, це відрізає Україну від Чорноморського порту, от і все. Я песимістично налаштований, але ми повинні зробити всі можливе, щоб зупинити війну».

Політика Риму

Погляд також звернений на дії, які наша країна може зробити. «Італія робить хорошу роботу, – каже Понтифік, –. Відносини з Маріо Драгі хороші, дуже хороші. У минулому, коли він був у Європейському центральному банку, я звертався до нього за порадою. Він пряма і проста людина. Я захоплювався Джорджіо Наполітано, який є великою людиною, а тепер я дуже захоплююся Серджіо Маттареллою. Я дуже поважаю Емму Боніно: я не поділяю її ідей, але вона знає Африку краще за всіх. Перед цією жінкою я знімаю капелюха».

Він не хоче багато говорити про політику та про італійських політиків. Він рекомендує всім серйозність і вміння керувати успіхами моменту, які часто стають ефемерними. Наприкінці співбесіди ще є час, щоб підвести підсумки змін у Церкві, викликів, якій він присвятив і присвячує свою відданість.

«Я часто зустрічав дособорну ментальність, яка маскувалася під соборну. На таких континентах, як Латинська Америка та Африка, було легше. В Італії, мабуть, складніше. Але є добрі священики, добрі парафіяльні священики, добрі черниці, добрі миряни. Наприклад, одна з речей, яку я намагаюся зробити, щоб оновити Італійську Церкву, — це не змінювати єпископів занадто часто. Кардинал Гантін сказав, що єпископ є дружиною Церкви, кожен єпископ є дружиною Церкви на все життя. Коли є звичка, це добре. Тому я намагаюся призначати священиків, як це було в Генуї, Турині, Калабрії. Я вірю, що це оновлення Італійської Церкви. Тепер наступні збори повинні обрати нового президента Італійської єпископської конференції, я намагаюся знайти того, хто хоче принести хороші зміни. Я віддаю перевагу, щоб він був кардиналом, був авторитетним. І що він має можливість обрати секретаря, який може сказати: я хочу працювати з цією людиною».

Остання думка стосується кардинала Мартіні, про якого Папа перечитав після 11 вересня «ідеальну» статтю про тероризм і війну. «Він настільки сучасний, що я попросив його переопублікувати в «Osservatore romano». Продовжуйте в газетах досліджувати реальність, розповідати її. Це служіння країні, за яке я завжди буду вам вдячний».

Церква папа римський ватикан війна