Найголовніше, чим відрізняються ЗСУ й армія РФ – це мотивація та підхід до виконання завдань, – Павлюк
Генерал-лейтенант ЗСУ, Герой України, колишній командувач Об’єднаних сил, а нині голова Київської обласної військової адміністрації Олександр Павлюк розповів Укрінформу про те, як змінилася українська армія від часів вторгнення Росії на Донбас. Публікуємо ключові тези інтерв'ю.
Про зміни в тактиці та стратегії ЗСУ
Передусім ми навчилися робити те, що необхідно для війни. Зокрема, навчали людей того, що необхідно безпосередньо для бойових дій: давати можливість зрости військовим, які здатні думати та керувати підрозділами на полі бою. Величезна проблема у 2014 році полягала в тому, що попри певну кількість боєздатних частин, було не так багато командирів, які б могли адекватно керувати підрозділами під час бою, приймати своєчасні та правильні рішення, вести за собою людей. Упродовж 8 років ці люди, які мають довід з 2014 року, зростали, ставали командирами рот, батальйонів, бригад і далі. Тому зараз у нас офіцери можуть ухвалювати правильні рішення з огляду на обстановку та спроможні ефективно змінювати їх під час бою залежно від ситуації, що склалася. У нас досвідчені командири у всіх ланках, які насамперед знають, як готувати свій особовий склад, знають, що потрібно для війни, відкидаючи все зайве. І це дуже нам стало в пригоді.
Про зміни, які відбулися в армії за вісім років
Різниця величезна між 2014 і 2022 роком. Передусім – це оснащення. Величезний крок зроблено щодо оснащення такими засобами, як зв'язок, РЕБ, розвідка. У нас з’явились бойові БПЛА, про які ми навіть не мріяли у 2014 році. У нас з’явилась ефективна артилерійська розвідка. Це одна з основних складових успішного ведення бойових дій. У нас є стійкий зв'язок, який дає змогу управляти військами на полі бою, з чим ми також мали великі проблеми. У нас зовсім інший підхід до підготовки військових фахівців – від снайпера до екіпажу бойової машини та підрозділів. Це зовсім інший рівень. У нас вже своя каста професіоналів, які вміло виконують своє завдання і нічим не поступаються іноземним фахівцям. Наприклад, два наші танки (екіпажі яких до війни брали участь у змаганнях на найкращий танковий екіпаж) в одному бою знищили до десятка танків та бойових машин противника.
Система підготовки, яку ми запозичили у наших партнерів, дає можливість навчити людину того, що насамперед потрібно для виконання бойових завдань.
Велику роль відіграли навчання з іноземцями. Зовсім інший підхід до прийняття рішень, до постановки завдань, до контролю за ситуацією, що є вагомим внеском у нашу перемогу.
Про різницю між ЗСУ та армією РФ
Найголовніше, чим ми відрізняємося – це мотивація та підхід до виконання завдань.
Ми знаємо, за що воюємо, у нас є цінності, заради яких ми будемо боротися до кінця. Ми маємо гнучку систему управління, де кожен командир має право і здатний приймати рішення залежно від обстановки, якщо воно не суперечить головному задуму бою. Це наша кардинальна відмінність від окупантів, де одноосібно приймається рішення і виконується, попри адекватність, доцільність та втрати. Ніхто з них не цінує своїх солдатів.
Про ймовірність нападу на Київ
Ймовірність завжди лишається, тому що без захоплення столиці повної перемоги над Україною ніколи не буде. Тому, якщо у планах росії залишається повне знищення України, а це було завжди, і доки існуватиме росія, серце України – Київ – буде під прицілом. Ми такі варіанти не відкидаємо, прораховуємо і готуємося до різних можливих сценаріїв дій супротивника.
Про можливість загальної мобілізації в Росії
Мобілізація у рф і без того існує – прихована. Але якщо вона буде оголошена, це означатиме, що знову величезний ресурс буде кинуто на Україну – без досвіду, без підготовки, але масово будуть відправляти сюди росіян. Готуємось і до цього, і це не виключено.
Про перемогу
Ми повинні відкинути ворога з нашої землі, за наші кордони. І це, повірте мені, не така проста задача. Так, ми вміємо воювати, так, у нас патріотично налаштовані люди, у нас дух є, але та кількість їх, яка перейшла кордон та постійно поповнюється, вона величезна. Тому до перемоги – ще дуже далеко, дай Боже, щоб нас і надалі підтримували зарубіжні партнери.