«Венесуела не одразу будувалася». Чому санкції проти Росії працюють, навіть якщо це не одразу видно
Останнім часом на заході з’являється все більше критиків санкцій проти Росії, мовляв, «немає достатньої стратегії стримування», а тому заходи, які вживаються, неефективні. Професор політології Королівського коледжу в Лондоні та керівник тамтешньої програми з вивчення Росії Сем Грін переконаний, що такі розмови лише шкодять спільній справі всього цивілізованого світу – покарати росіян за невиправдану війну проти України. Напередодні він опублікував блог, де коротко пояснює, чому санкції насправді працюють. «Тексти» переказують цей тред.
Грін починає з посилання на статтю у свіжому числі The Economist, де йдеться про те, що російська економіка встає на ноги, попри жорсткі санкції заходу.
«Передусім російська економіка НЕ встала на ноги. Рубль дійсно підвівся на ноги, так. Але рубль – це не економіка, і рубль знову встає на ноги, тому що його підтримує масштабний контроль над виведенням капіталів і 50,1 мільярда доларів витрачених резервів з початку війни», – пише Грін.
По-друге, жоден західний політик чи серйозний аналітик не очікував серйозного негайного впливу на економіку Росії. «Ми знали, що у них є резерви (навіть якби ми могли заморозити їх половину), і що цих резервів їм вистачить на деякий час.
Голова Центробанку Набіулліна вважає, що лайно розвіється на вентиляторі у третьому кварталі 2022 року, і я схильний їй вірити», – іронізує політолог.
«Отже, шкода для російської економіки реальна, навіть якщо вона відразу не змушує москвичів перестати ходити до кав’ярень. Путін витратив понад 20 років на розбудову здорової фіскальної та монетарної політики. Щоб розібрати цю конструкцію, знадобиться більше, ніж пара місяців. Венесуела не одразу побудувалася», – перефразує Грін відому англійську ідіому про Рим, яку росіяни згодом привласнили, замінивши назву Вічного міста на Москву.
«По-третє, довгострокова шкода є ще більшою. І річ не тільки у відсутності інвестицій чи в тому, що російським компаніям доведеться працювати з неякісними ресурсами за завищеними цінами. За даними російських прикордонників, з початку війни країну покинуло 3,8 мільйона людей. Тепер це б’є по Путіну так само як санкції, це удар по продуктивності економіки сьогодні та по потенціалу зростання в майбутньому», – додає він.
По-четверте, одна річ, на яку ми не звертаємо уваги, — це ступінь, до якого Росія поширила свої проблеми — принаймні в короткостроковій перспективі — на Білорусь та Казахстан, двох своїх ключових торгових партнерів у Євразійському економічному союзі. Тоді як російський рубль виріс на 12% щодо долара з початку війни, білоруський рубль впав на 24% стосовно долара і ще більш серйозні 32% щодо російської валюти. За прогнозами МВФ, цього року білоруська економіка скоротиться на 6,4%.
Тим часом казахський тенге впав на 3% стосовно долара і на 13% до російського рубля, хоча МВФ прогнозує зростання там на 2,3% (анемічне з огляду на ціни на нафту зараз).
Іншими словами, Росія підтримує себе, збіднюючи своїх найближчих союзників. Як вам така «стійка» економіка?
І по-п’яте – ці санкції ніколи не були призначені для стримування Росії. Вони були покликані покарати Росію, а не стримувати її.
Чому метою було покарання, а не стримування? Тому що якби Путін працював з будь-якими логічними принципами співвідношення витрат і вигод, цієї війни ніколи б не відбулося. Отже, ви не змусите його відступити, збільшуючи витрати. Покарання, навпаки, мало б допомогти Росії програти війну, підірвавши її фінансовий стан та моральний дух, а також зморивши військову машину та економіку, яка живить цю машину. Це завжди відбувалося поступово, і про кінцевий результат говорити зарано.
Ми маємо визнати, що ці санкції мали завдати значного середньо- та довгострокового болю, і вони це роблять. Називати їх невдалими, бо москвичі все ще можуть вийти на каву, просто нерозумно.
