"Вони хочуть усе розікрасти, вирізати 500 голів худоби і вивезти в Крим". Директор ДП "ДГ Інституту рису" про дії окупантів у Скадовську
Прийшли люди зі зброєю і забрали посаду. Без документів, без пояснень, бо їм так захотілося. Директор Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту рису" Андрій Борейко розповів в інтервʼю Скадовськ.City про погрози росіян, місцевих колаборантів, роботу, яку в нього забрали, та чому він впевнений, що обовʼязково повернеться. Далі його пряма мова.
Чому ви покинули Скадовськ?
Наше підприємство є основним в селі Антонівка Скадовського району. Ми постійно допомагали місцевим. Тому росіянам стало дуже цікаво, як це так, що в селян немає жодної потреби, які вони могли б закрити й цим піаритися. З російськими військовими було різне спілкування, але вони мені казали напряму: "не буде так, як було". І попередили, якщо я не виїду, це може загрожувати моєму життю. Скажу більше, погрожували не лише росіяни, а й місцеві так звані "царьки", які співпрацюють із ними. Тому я був змушений покинути Скадовськ.
Як колаборанти себе проявили?
Наше підприємство ще з вересня місяця перебуває у свого роду війні. Є такі дві сімʼї Булюки та Уманські. Уманська Валя – колишня директорка підприємства. Вони разом вважають, що це досі їхнє підприємство. Попри те, що воно державне. І шукали різні можливості, щоб оце як зараз, його заграбастати собі. А в росіян, з якими вони співпрацюють, все просто. Для них же, якщо людина йде з російським прапором, то це патріот, а якщо українець йде в Україні з українським прапором, то він нацист. Колаборанти зараз користуються тим, що військові РФ ходять зі зброєю, і вони їхніми руками діють у своїх інтересах.
Колаборанти спільно з військовими РФ розпоряджаються майном підприємства
Як жило підприємство раніше?
Я почав працювати на підприємстві два з половиною місяці тому. На той час була заборгованість заробітної плати за три місяці – це майже 10 мільйонів гривень боргів від попередніх керівників. Не дивлячись на те, що почалася війна, ми з колективом робили все, щоб підприємство працювало. Почали продавати рис. Почали заробляти гроші, виплатили повністю всю заробітну плату і вийшли на поточні розрахунки. У нас працювало 180 людей.
Розкажіть про свій колектив, про цих 180 людей
От, до прикладу, побачили, що на 3 день війни кілограм картоплі коштував 24 гривні, ми порадилися, взяли свої гроші, купили 5 тонн картоплі й продали людям картоплю по 15 грн. І так по Скадовську ми зробили по всіх овочах. Ми не хотіли наживатися, як деякі. Якщо соцслужба зверталася про допомогу людям, які були не в змозі купити, ми видавали безкоштовно.
Один раз на тиждень ми роздавали людям із сусідніх сіл молоко. Видавали близько 2 тонн молока безкоштовно. Ніде це не анонсували, просто ставали в селі й роздавали, бо люди є різні, були випадки, коли люди приходили, набирали, а потім йшли і те молоко продавали. За згодою президента "Інститут рису" НААН Ярослава Гадзало по селах роздавали безкоштовно рис по 3-5 кг. Місцевим в Антонівці роздавали по 10 кг. Ми це робили, щоб люди зберігали спокій, що в них не буде голодного часу, щоб мали що їсти у війну.
У селі безплатно роздавали рис та молоко
Що з "Інститутом рису" зараз?
Російські солдати прийшли й представили колишнього агронома, він в Уманських працював, що він тепер буде директором, не показали жодних документів, нічого, з листка зачитали. І все, цей дядько тепер керує. Той дядько сказав так: "всі, хто працював з Борейко або був ним найнятий на роботу, всі ці люди на вихід". Повністю. Без розбору. Скільки станом на зараз залишилося, у мене такої інформації немає. Знаю, що люди щодня звільняються, бо не поділяють їхні погляди. І оці "управителі" сказали, що грошей нема. Ті гроші, які були в касі, вони виписали собі у премії та зарплати. А люди до сьогодні без заробітної плати. Вони дзвонять, питають мене, що їм робити. Я кажу: "Тримайтеся, це все буде недовго! Україна переможе і все одно правда буде на нашому боці".
А що з продукцією на підприємстві?
Знаю, що вони хочуть вирізати 500 голів худоби, які в нас на фермі і вивезти то все в Крим. Коли ми працювали, корови давали молоко. Ми його продавали, десь 1,5 тонни на добу мінімум. Підприємство також вирощувало рис, зернові. Склади були повністю завантажені зерном. Саме через це конфлікти й почалися. Вони знали, що є зерно, а зерно – це гроші. Вони просто хочуть те все розкрасти. Там на складах була соя, пшениця, був рис. Якщо все в купу складемо, то це близько 5 тисяч тонн продукції. Ці, що прийшли, за 7 днів перевантажили 3 тисячі тонн. А сказали, що Борейко вкрав. Ну а що ж їм ще казати?
Корови "Інституту рису"
Чим займаєтеся зараз?
Попри те, що я не на місці, ми тримаємо звʼязок з людьми. Вони знають, що можуть звернутися з будь-якого питання, і ми допоможемо. У нас є мета. Ми хочемо наше село Антонівка зробити більше міського типу. Вже на сьогодні у нас є чеська компанія, яка готова на благодійній основі нам в цьому допомагати. І зараз ведемо перемовини. Ми хочемо покращити благоустрій села. У нас будинок культури шикарний, ми зробили гурток по волейболу, щоб люди й діти були чимось корисним зайняті. Почали робити газони по Антонівці. Купили спеціально газонокосарку. Найняли людину. Поставили настільний теніс. Він був один і ми побачили, що біля нього по 8-10 людей, то почали встановлювати другий стіл, але не встигли.
Я ще дуже хвилююся от за що. У нас на підприємстві є два великих коня. Дві кобилки й одне лоша. Ми взяли на роботу людину, щоб доглядала за ними. І хотіли зробити відкритий простір, контактний зоопарк, щоб діти могли приходити безкоштовно. Але потім прийшли росіяни. Але ми все одно це зробимо пізніше.
Як думаєте, скоро повернетеся додому?
Я вірю в нашу армію, я вірю в президента, він молодець. І я вам скажу, якщо Бог за нас, то хто проти нас? Правда на нашому боці. Ми обовʼязково переможемо і впевнений, що це станеться найближчим часом.
