Що означає битва за Маріуполь для України та Росії, – Vox
Американське видання Vox пише про символічне значення битви за Маріуполь. "Тексти" публікують скорочений переклад статті.
Українські захисники на "Азовсталі" у Маріуполі здалися. Це символічна фіксація контролю Росії після кількох тижнів карального штурму стратегічного портового міста – але це перемога, яка дісталася приголомшливою ціною.
У понеділок понад 260 українських бійців, включно з 53 важкопораненими, було евакуйовано з металургійного комбінату "Азовсталь", повідомила українська влада. Вони трималися там протягом кількох тижнів як остання лінія оборони міста від російських бомбардувань.
Українських бійців тепер перевозять на контрольовану Росією територію, де, за словами заступниці міністра оборони України, їх, зрештою, чекає процедура обміну. Росія заявила, що поводитиметься з солдатами "згідно з відповідними міжнародними законами", хоча деякі російські посадовці закликали до того, щоб українські бійці постали перед судом як воєнні злочинці. Десятки бійців все ще залишаються на заводі, і що з ними буде далі, поки неясно, хоча є інформація, що вони також будуть евакуйовані та вивезені з Маріуполя.
Маріуполь, розташований на Азовському морі, до вторгнення Росії був містом із населенням понад 400 000 осіб. Його захоплення стало центральним елементом пропаганди президента Росії Владіміра Путіна, який стверджує, що він намагається "звільнити" російськомовних від українського контролю. Місто перебувало в російській облозі протягом усієї війни. Щоб остаточно взяти його, Росії довелося фактично знищити його та убити тисячі мирних жителів.
Але опір українських бійців у Маріуполі допоміг скувати російські війська та ресурси, не дозволивши їм досягти своїх воєнних цілей в інших місцях. "Українські сили виграли дуже дорогоцінний з тактичного погляду час, щоб контратакувати в інших районах, перегрупуватися та отримати додаткову зброю із Заходу", – сказала Натія Сескурія, експертка з Росії та наукова співробітниця Королівського інституту оборонних досліджень.
Непокора українських бійців на "Азовсталі" – а раніше і мирних жителів, які були евакуйовані із заводу на початку цього місяця – також позбавила Путіна символічної перемоги, якої він прагнув, особливо напередодні російського свята Дня перемоги на початку травня. Рішучість тих, хто опинився у пастці на "Азовсталі" під безперервним російським натиском, вплелася у велику історію про запеклість українського опору.
"Росія може взяти те, що залишилося від міста. Але, це ж треба, вона втратила наратив", – сказала Ольга Олікер, програмний директор Міжнародної кризової групи з Європи та Центральної Азії.
"З української сторони є історії про героїзм та самопожертву", – додала Олікер. "А з російського боку – лише "ми бомбили, бомбили й бомбили".
Путін оголосив Маріуполь "звільненим" минулого місяця, і, як казали тоді експерти, окрім тих, хто утримував "Азовсталь", місто здебільшого вже перебувало під російським контролем. Але капітуляція цих сил все одно означає перемогу Росії, особливо зараз, коли Кремль прагне закріпити території на сході та півдні України.
У міру того, як тривала облога, стало зрозуміло, що українські військові вклали багато ресурсів в оборону міста, що дозволило йому витримати кілька тижнів російських бомбардувань. Здатність Маріуполя триматися, попри шалений натиск, також допомогла Україні у її проханнях про надання гуманітарної та військової допомоги.
Але за цю непокору довелося заплатити: небажання Маріуполя здатися перед російською атакою перетворило його на об'єкт нещадної та невибіркової військової кампанії.
Повну гуманітарну шкоду ще важко оцінити, але минулого місяця високопосадовець ООН назвав Маріуполь "центром пекла". Цього місяця ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста уклали угоду про безпечну евакуацію цивільних осіб з Маріуполя та прилеглих районів, включно з близько 1000 цивільних осіб, які також опинилися у пастці на "Азовсталі". Статус потенційних десятків тисяч людей, що залишилися у місті, не зрозумілий. Крім тисяч тих, хто втік з Маріуполя, Росія насильно перемістила тисячі цивільних людей на російську територію. За оцінками офіційних осіб, близько 21 000 людей було вбито. На супутникових знімках видно масові поховання.
Російські війська "справді карали Маріуполь за те, що він не привітав їх, не зрозумів свого місця в їхньому досить хворому баченні цієї частини світу", – сказав Брайан Мілаковський, експерт із соціально-економічних умов у Східній Україні. "Вони прийшли, думаючи, що це буде простим кроком, що їх зустрінуть хлібом-сіллю. А натомість вони зіткнулися з опором, включно зі спротивом цивільного населення".
Росія назвала завершальну битву за Маріуполь "масовою капітуляцією", що свідчить про те, що вони вже намагаються подати це як перемогу. Але, як сказала Сескурія, ця заява про перемогу "не має того значення, яке вони закладали на початку, тому що їм знадобилося майже три місяці, щоб взяти Маріуполь".
І, звичайно, на початку війни Росія мала набагато амбітніші плани – Маріуполь не був призом, ним був Київ. Відтоді Росія переорієнтувала свою кампанію на схід та південь України, де Маріуполь має велике значення. Але, знову ж таки, це вимагало від російських військ вливання живої сили та ресурсів у бій, який кілька тисяч солдатів у тунелях "Азовсталі" витримували тижнями.
Росія заявила, що прагне "повного контролю" над Донбасом та півднем України, і Маріуполь допомагає Росії відрізати цей шматок України від сходу до Кримського півострова.
Але, на думку експертів, евакуація українських військ у Маріуполі навряд чи кардинально змінить хід війни, частково тому, що росіяни вже значною мірою контролюють Маріуполь.
Маріуполь – це реальна територіальна втрата для України, але він залишається потужним інструментом у психологічному сенсі, як усередині країни, так і за кордоном. Недаремно Зеленський назвав захисників Маріуполя "героями" – і те, як до оборонців міста ставляться зараз, коли вони перебувають на території, контрольованій Росією, також визначатиме цю історію.
Як кажуть експерти, це може стати одним з великих героїчних наративів війни в Україні, якщо не центральним.
