Росіяни виснажуються, битва за Донбас, найпевніше, стане останнім великим наступом у війні – NYT (КАРТИ)
NYT пише у візуалізованій аналітиці з інтерактивними картами, що цілі російського вторгнення стають дедалі меншими. А виснажені збройні сили РФ усе ще не можуть досягти серйозних успіхів, і час на боці України.
Зазнавши невдачі у поваленні уряду України, Росія перекинула війська для досягнення набагато менш амбітної мети: захопити решту Донбасу, за межами території, де Росія вже просунулась місяць тому.
Російські сили мають перевагу в озброєнні, якщо не в людях, то в танках, бойових літаках, вертольотах та важкій артилерії. Але за місяць битви за Схід України Росія досягла лише поступового прогресу на Східному фронті.
Демонструючи силу, українські контратаки відвоювали територію за межами Харкова, відволікаючи російські війська та загрожуючи їх лініям постачання.
Знову і знову російські військові змушені визнавати складну реальність, що вони не мають сил, необхідних для ведення бойових дій у занадто великій кількості місць одночасно.
Район, де йдуть найкритичніші бої, має ширину всього 120 км і включає три ключові міста: Слов'янськ, Краматорськ і Сєвєродонецьк.
Війна Росії зараз зосереджена цьому напрямі. Кремль націлився на п'ять маршрутів до Слов'янська, які б дозволили йому оточити десятки тисяч українських військ. Подекуди він просунувся ближче, але все ще не прорвався.
Величезні російські війська зібралися в Ізюмі та регулярно відправляють підрозділи головною трасою на Слов'янськ. Артилерія обстрілює прифронтові села, танки б'ють по українській обороні, а над головою літають бойові гелікоптери.
Обидві сторони зазнали великих втрат, але Росії не вдалося подолати українських бійців, котрі утримують свої позиції вже кілька тижнів.
Намагаючись відрізати українські лінії постачання, російські солдати також націлилися на головну автомобільну та залізничну гілку, що сполучає Слов'янськ із рештою України.
Але й цей поступ загруз. Кожна невдала спроба завдає шкоди і без того виснаженим російським збройним силам: солдати зазнають поранень або гинуть, а підрозділи стають дедалі менш ефективними.
Інший наступ досяг більшого прогресу, захопивши кілька сіл і сільськогосподарські угіддя на північ від міста Лиман, яке тепер перебуває під прямою атакою.
Російська стратегія захоплення міст і сіл з обмеженими людськими ресурсами жорстока – знищити міські райони важкою артилерією та ракетним вогнем, а потім просунутися на кілька днів пізніше. Ця стратегія підходить для виснаженої російської армії, яка не має військ для ведення тривалої війни в умовах міста.
Але українські сили мають ще один ключовий оборонний ресурс, який перешкоджає російському просуванню: річку Сіверський Донець. Коли цього місяця російський батальйон спробував використати понтонні мости для переправи через річку, це обернулося повною катастрофою. За наявними даними, понад 400 російських солдатів було вбито або поранено українською артилерією
Оскільки просування на північ від Слов'янська сповільнилося чи зупинилося, Росія розпочала боротьбу за ще меншу територію – місто Сєвєродонецьк. Будучи найсхіднішим містом, яке все ще перебуває під контролем України, Сєвєродонецьк зазнає обстрілів російської артилерії з різних боків. Внаслідок обстрілів зруйновано великі райони міста, а мирні жителі залишилися без електрики та водопостачання.
Українська влада очікує облоги, подібної до тієї, яку пережив Маріуполь. Українські війська, ймовірно, утримуватимуть Сєвєродонецьк якомога довше, завдаючи при цьому якомога більше втрат російським військовим.
Російські військові досягли успіху і на інших ділянках Донбасу. Вони остаточно захопили Маріуполь після переговорів про здачу останнього значного осередку українських оборонців на металургійному заводі "Азовсталь".
Росіяни також змусили українські війська відступити з Попасної після того, як у результаті безперервних обстрілів і ракетних ударів не залишилося жодної будівлі, з якої можна було б захищати місто. Погрозливо наступаючи, Росія тепер рухається на північ від Попасної, щоб спробувати оточити війська в Сєвєродонецьку і запобігти надходженню вантажів із заходу.
Але цих перемог недостатньо для того, щоб Росія встановила контроль над Донбасом, і її проблеми можуть лише ускладнюватись у міру затягування війни.
Російські війська завдають великих втрат українським військовим, але це відбувається ціною скорочення постачання російських військ та техніки. Водночас Україна продовжує отримувати зброю з країн НАТО, яка дозволить їй краще підготуватися до контратак.
Україна також має більш надійне постачання бійців, ніж Росія. Президент Росії Володимир Путін не захотів віддати наказ про загальнонаціональний призов, тому Москва веде бойові дії на рівні, близькому до мирного часу.
Без залучення додаткових військ Росія може продовжувати просуватися вперед тільки доти, доки це не відбудеться. Що далі просуваються російські війська, то довшими стають їхні лінії постачання і тим більше вони вразливі до українських контратак, тому Росії доводиться передислокувати війська для захисту вже завойованої території.
Росія має обмежений час, щоб відновити темп і досягти значних успіхів. Після цього вона може бути змушена зайняти здебільшого оборонні позиції, і війна може зайти в глухий кут. В умовах скорочення військ та техніки битва за Донбас, найпевніше, стане останнім великим наступом у війні.
