Чому Кіссінджер помиляється. Не лише українці проти його заяв про поступки Путіну — західні ЗМІ
Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер заявив, що Україна має відмовитися від територій, щоб припинити війну, пише The Washington Post.
Кіссінджер виступив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, закликаючи західних союзників України припинити прагнути повної поразки Росії в Україні, перекладає матеріал Бабель. На думку ексдержсекретаря США, вона може призвести до тривалої нестабільності в Європі. За словами Кіссінджера, Україна буде змушена прийняти «старий статус-кво», що означатиме відмову від повернення Криму та деокупації «л/днр».
Та українці проти такого рішення. The Washington Post посилається на нещодавнє дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, яке показало, що 82% українських громадян не бажають поступатися будь-якою українською землею навіть ціною тривалої війни.
Президент Зеленський та його офіс також стверджують, що будь-які поступки Росії — це не шлях до миру, а лише відкладена війна. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк навіть опублікував у Twitter фотографію, на якій Кіссінджер тисне руку Путіну з підписом «Добре, що українці в окопах не встигають слухати давоських панікерів, оскільки зайняті захистом свободи та демократії».
Британський історик Роберт Томбс пише у своїй колонці на The Telegraph, що Кіссінджер неправий, і Путін заслуговує як мінімум на поразку в Україні.
Томбс наголошує, що підхід Кіссінджера є класичним прикладом та званого реалістичного ставлення до міжнародних відносин. Реалізм розглядає держави як раціональні довгострокові утворення, що діють за допомогою дипломатії високого рівня. Коли Кіссінджер каже, що Росія протягом 400 років була невіддільною частиною «європейського балансу», а Україна має бути «нейтральною державою», він спирається на реалізм і більше думає про результати, ніж про риторику.
Водночас в історії є багато прикладів, коли реалістичне ставлення не спрацьовувало. Найгірший такий провал ― «умиротворення» Гітлера Невілом Чемберленом у 1938 році. Чемберлен намагався сприймати Гітлера раціонально: розуміти його цілі і йти на розумні поступки. Чим це закінчилося, відомо усім.
Томбс бачить багато паралелей між 1938 роком і цими днями, коли світ стоїть перед дилемою: піти на поступки агресору в надії уникнути гіршого, чи чинити опір, поки агресора не буде переможено. Одним із важливих уроків минулого є те, що позиції агресора у своїй країні зміцняться навіть за невеликої перемоги.
Ба більше, небезпека умиротворення полягає в тому, що воно заохочує агресорів, і тоді Китай може розцінити слабкість Заходу як заклик до вторгнення у Тайвань.
За матеріалами Бабель.
