Коли і як може закінчитися війна в Україні, – The Economist
Західні союзники починають розходитися в думках щодо умов укладення миру, пише британський тижневик The Economist. Наводимо переклад матеріалу.
Війна в Україні, каже її президент Володимир Зеленський, буде виграна на полі бою, але може закінчитися лише шляхом переговорів. Коли припинити війну та на яких умовах? Захід каже, що це має вирішувати Україна. Проте через три місяці після початку широкомасштабного вторгнення Росії західні країни займають свої позиції щодо кінцевого результату.
Вони розділилися на два великі табори, пояснює Іван Крастев, співробітник Центру ліберальних стратегій, аналітичного центру в Софії. Один з них – "партія миру", яка хоче якнайшвидше припинити бойові дії та розпочати переговори. Інша – "партія справедливості" – вважає, що Росія має дорого заплатити за свою агресію.
Дискусія точиться насамперед довкола питання території: дозволити Росії утримати завойовану досі землю; відкинути її на вихідні позиції 24 лютого; чи спробувати відкинути її ще далі, до міжнародного кордону, щоб повернути території, захоплені у 2014 році? Дебати обертаються навколо багато іншого, не в останню чергу навколо витрат, ризиків та вигод від затягування війни, а також місця Росії у європейському порядку.
Табір миру мобілізується. Німеччина закликала до припинення вогню; Італія поширює чотириетапний план політичного врегулювання; Франція говорить про майбутню мирну угоду без "приниження" Росії. Проти них виступають переважно Польща та країни Балтії, яких підтримує Велика Британія.
А що ж Сполучені Штати Америки? Найголовніший спонсор України ще не визначив чіткої мети, окрім зміцнення України, щоб дати їй сильніші позиції на переговорах. США вже витратили на війну майже $14 млрд, а Конгрес щойно виділив ще $40 млрд. Америка зібрала військові пожертви від більш ніж 40 інших країн. Але ця допомога не безмежна. США постачили артилерію, але не РСЗО, про які просить Україна.
Висловлювання міністра оборони США Ллойда Остіна додають двозначності. Після відвідування Києва минулого місяця він підтримав "партію справедливості", заявивши, що Захід має допомогти Україні "перемогти" та "послабити" Росію. Через три тижні він, схоже, перекинувся в табір прихильників миру, закликавши до "негайного припинення вогню" після телефонної розмови зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу. Водночас Пентагон наголошує, що політика не змінилася.
Ще одним ударом по партії справедливості стала редакційна стаття в New York Times, в якій стверджувалося, що поразка Росії є нереальною і небезпечною. Потім колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер заявив, що переговори мають розпочатися протягом двох місяців, щоб уникнути "потрясінь та напруженості, які буде нелегко подолати". В ідеалі необхідно повернутися до лінії, яка була до 24 лютого. "Продовження війни після цієї точки буде не свободою України, а новою війною проти самої Росії", – заявив він на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Росія, за його словами, має відігравати важливу роль у європейському балансі сил; її не слід штовхати до "постійного союзу" з Китаєм.
Поки що такі тріщини на Заході стримуються мантрою про те, що майбутнє мають визначати самі українці. Проте вибір України своєю чергою визначається тим, що надасть Захід. "Європа і весь світ загалом мають бути єдиними. Ми сильні настільки, наскільки ви єдині", – заявив Зеленський на зустрічі в Давосі. Він сказав, що "Україна боротиметься доти, доки не поверне собі всі свої території". Але він також, схоже, залишив собі простір для компромісу. Переговори з Росією, сказав він, можуть розпочатися, як тільки вона відійде на лінію, яка була 24 лютого.
США, Європа та Україна повинні постійно коригувати свої позиції залежно від того, на що, на думку кожної зі сторін, погодиться інша. "Українці ведуть переговори зі своїми західними партнерами не менше, а можливо, і більше, ніж із російськими", – каже Ольга Олікер із Міжнародного аналітичного центру International Crisis Group. Неясність також відбиває невизначеність війни. Чи перемагає Україна, бо вона врятувала Київ та відтіснила Росію від Харкова; чи вона програє, бо Росія взяла Маріуполь і незабаром може оточити Сєвєродонецьк? Партія миру стурбована тим, що чим довше тривають бойові дії, тим більші людські та економічні втрати для України та решти світу. Табір справедливості заперечує, що санкції проти Росії лише починають діяти; якщо Україна матиме більше часу і більше якісної зброї, вона зможе перемогти.
За всім цим стоять два суперечливі побоювання. Перше полягає в тому, що російські війська все ще сильні й переможуть у цій війні на знищення. Інше – що вони слабкі. У разі поразки Росія може накинутися на НАТО або вдатися до хімічної чи навіть ядерної зброї, щоб уникнути поразки. У довгостроковій перспективі, каже президент Франції Еммануель Макрон, Європі доведеться знайти спосіб співіснування з Росією. Прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас відповідає: "Набагато небезпечніше поступитися Путіну, ніж провокувати його". Американські та європейські чиновники потихеньку допомагають Україні виробити позицію на переговорах. Одним із пунктів є її вимога гарантій безпеки від Заходу. Якщо це й не буде зобов'язання прямого захисту України, то принаймні можливість "скасувати" будь-які зняті санкції проти Росії та швидке переозброєння України у разі нового нападу.
Зараз Україна налаштована досить оптимістично. Вона не дала Росії легко завоювати її, і на передовій з'являється нова західна зброя. Але, виступаючи з обнесеного мішками з піском президентського штабу, Михайло Подоляк, головний перемовник Зеленського, каже, що його дедалі більше турбує "втома" у деяких європейських країнах. "Вони не говорять про це прямо, але це схоже на спробу змусити нас капітулювати. Будь-яке припинення вогню означає заморожений конфлікт". Він також поскаржився на "інертність" Вашингтона: зброя не надходить у тих кількостях, які потрібні Україні.
Коли закінчиться війна, багато в чому залежатиме від Росії. Вона не поспішає із припиненням вогню. Схоже, вона сповнена рішучості захопити весь Донбас на сході й говорить про захоплення нових територій на заході. "Парадокс ситуації у тому, що обидві сторони все ще вірять, що можуть перемогти, – каже політичний аналітик Володимир Фесенко. – Лише якщо ми дійсно зайдемо в глухий кут, і Москва, і Київ визнають це, можна буде говорити про компроміс. Але навіть у цьому разі, найпевніше, він буде тимчасовим".
