Як вийшли захисники "Азовсталі" і що з ними зараз, – розбір УП
У розлогому матеріалі "Українська правда" аналізує, як були заблоковані, а потім вийшли з "Азовсталі" захисники Маріуполя, і що з ними зараз. "Тексти" наводять ключові тези матеріалу, з повною версією можна ознайомитися за цим посиланням.
Блокада
За словами співрозмовників УП, облогу Маріуполя спричинили кілька факторів: прохід росіян через Чонгар, втрата Волновахи та незлагодженість українських підрозділів, які одночасно сконцентрувалися у Маріуполі.
"Причин блокади було дві. Перша – це незбагненний прорив росіян із Криму, який ніхто не зупинив. Як так сталось, що російські колони з Криму вперше зупинились аж у Мелітополі, коли у них просто закінчилась соляра?
Друга річ, після якої облога Маріуполя стала неминучою – це втрата Волновахи (останній укріпрайон перед Маріуполем на півночі – УП). Після важких боїв, коли росіяни стерли це місто з лиця землі, наші мусили звідти відійти. А інших опорних точок у нас не було, на яких можна було б зупинити оточення Маріуполя", – пояснює не під запис один із українських силовиків, який був у комунікації з "Азовом".
Деблокада
На перших етапах була одна спроба деблокади: під загальним командуванням ГУРу з району Гуляйполя в бік Маріуполя вирушила група, яка мала прорватись у місто.
"Планувалось, що їм там танків і броні дадуть більше 80 одиниць. Але коли прийшлось до діла, то зібрали всього кілька танків, БМП і БТРів – до 20 штук. Але група висунулась в бік Маріуполя. Пройшла якісь 10-15 км, наштовхнулась на шалений захист і мусила відступити", – розповідає один зі співрозмовників УП, знайомий із ходом операції.
Для успішності деблокади на підтримку українських сил мав би відбуватись одночасний зустрічний прорив маріупольського гарнізону. Це стало нереально після демаршу 36-ої бригади морської піхоти.
"36-а бригада морської піхоти, дії якої не піддаються ніякому логічному поясненню… Спочатку один батальйон раптово здався в полон, це було ще 4-го квітня. В результаті чого ми втратили на той час єдиний шлях сполучення між "Азовом" та 36-ою бригадою. Потім несподівано командир 36-ої бригади прийняв рішення, нікого не попередивши, просто піти на прорив у невідомому напрямку і тим самим втратив багато людей. Так само багато людей було кинуто напризволяще, і вони просто потрапили в полон", – згадував в інтерв'ю Денис Прокопенко.
«Морпіхи здались з танками, із РСЗВ, із боєприпасами... І дуже послабили сили оборони. Можна було б іще довго триматись із таким ресурсом", – розповідає співрозмовник, близький до "Азова".
Організація постачання
Поки політичні верхи шукали глобальне рішення, як вивести оборонців Маріуполя з обложеного міста, Головне управління розвідки МОУ здійснювало постачання підкріплення і забезпечення в Маріуполь.
Як розповів керівник ГУРу Кирило Буданов, до захисників із допомогою літали 16 військових гелікоптерів Мі-8, а одного разу вони привезли на завод 72 бійців полку "Азов".
Загалом, за даними УП, відбулося 7 таких вертолітних місій. Вночі, на супер малих висотах, по маршруту, де, за розвідданими, була можливість обійти ППО, вони летіли в Маріуполь. Туди везли медикаменти, боєкомплект, їжу і воду. Назад завантажували важких поранених.
Вихід з "Азовсталі"
Коли на "Азовсталі" склалась критична ситуація з водою, їжею, а, головне, з санітарними й медичними умовами, стало зрозуміло, що потрібно діяти максимально швидко, щоб врятувати захисників Маріуполя.
"Ситуація на самому заводі, як розповідають наші переговорники, які туди заходили під час перемовин, була дуже моторошна. Щоб ви розуміли рівень проблем – в госпіталі, де щодня слід було оперувати десятки людей, після кількох днів у бинтах заводились опариші", – розповідає співрозмовник, знайомий із ходом переговорів по "Азовсталі".
"Але наші готові були стояти до останнього, зброя у них ще була. Тому ця історія могла б ще довго тривати", – додає він.
9-го травня відбулися переговори, де українські захисники домовлялися про умови свого виходу.
"Категорично не можна називати це "здалися в полон". Морпіхи з меткомбінату Ілліча – вони здались у полон. Але про захисників "Азовсталі" так казати нечесно.
По-перше, вони не склали зброю перед росіянами. Усі бійці з "Азовсталі" здали зброю своїм офіцерам, перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян", – розповідає один зі співрозмовників із середовища розвідників.
Але не це було головною вимогою українців. Наші розвідники та бійці насамперед добивалися, щоб за їхнє утримання виключну відповідальність несло ГРУ – так військові отримували шанс на дотримання щодо них Женевської конвенції, доступ міжнародних організацій тощо.
"Морпіхи, які здалися "ДНР", сидять в колоніях, куди нікого не пускають. Що там з ними відбувається, страшно навіть уявити. І на відміну від полонених морпіхів, про яких ніхто нічого не знає, у нас є повний список людей, які вийшли з "Азовсталі", завірений російським генералом", – пояснює джерело в ГУРі.
"Усі, хто вийшов із "Азовсталі" зараз перебувають в Оленівці (СІЗО в СМТ під Донецьком). Там 2449 наших людей", – додає інший співрозмовник у розвідці.
