Сумленний: росіянам байдуже, скільки українців загине, для них окуповані території – це просто ресурс
Західні країни не до кінця розуміють природу загарбницької політики Росії та Путіна, а тому роблять хибні висновки зі «сповільнення» воєнної кампанії на території України, вважаючи, що це ознака нездатності Москви продовжити напад на Захід. Насправді Путін – якщо його не спинити – рухатиметься на захід поступово, перемелюючи нові і нові ресурси. Німецький політолог Сергій Сумленний, колишній очільник Фонду Генріха Бьоля, пояснює, чому це так, у короткому треді у твіттері. «Тексти» наводять його переклад повністю.
«Росія не нападе на Захід, тому що Москва не в змозі окупувати Україну» — це дуже неправильне і нелогічне твердження. Дозвольте пояснити чому.
По-перше, зараз російська держава переходить у режим війни. Це не короткострокова військова операція, це перманентна війна, якою живуть росіяни.
По-друге, з часів чеченських воєн 1994–2009 років Росія брала уже участь щонайменше у трьох війнах: Грузії, Сирії, України. З цих трьох кожна наступна була кривавішою і жорстокішою, що логічно: в російському суспільстві немає обмежень щодо сприйняття насильства. Росіяни зараз не очікують швидкої перемоги.
Далі, російська концепція агресивних воєн надзвичайно колоніально орієнтована. З російської точки зору логічно відправити «недолюдей» гинути на фронт. У нинішній війні ми бачимо, що етнічні меншини надмірно представлені серед російських військ. Їхні втрати на 100 000 іноді в 100 разів вищі [ніж серед етнічних росіян].
Тепер погляньмо ближче: в жодній війні з часів Грузії 2008 року Росія не досягла своїх цілей. Тбілісі не було взято у 2008 році, Новоросію не створили в 2014-15, Київ не взяли у 2022. Чи зупинило це Росію від подальших атак? Ні! І в цьому є чітка логіка!
Оскільки російські війни є колоніальними, Росія стає сильнішою навіть після того, як вона не виконує своїх цілей. Як Бурятія (окупована понад 100 років тому) забезпечувала Росію гарматним м’ясом, окупована Чеченська Республіка забезпечувала росіянам кадирівців – терористів. Те саме відбувається зараз і в «ЛДНР».
Росіяни здійснюють примусовий призов кожного чоловіка в окупованих Донецькій і Луганській областях і відправляють на смерть на передову. Чоловіків арештовують на вулицях, одягають у форму, забезпечують гвинтівкою Першої світової війни та відправляють на фронт. Росіянам байдуже, скільки українців загине.
Оскільки Путін – довічний диктатор, його нездатність окупувати всю Україну у 2014 році була не поразкою, а просто затримкою. Він не втратив своєї влади, але отримав стратегічно важливий Крим (позиції для вторгнення) та ресурси (гарматне м’ясо). Те ж саме очікує і на Херсон.
У Другу світову війну українці були найважливішою силою Червоної Армії. Радянський топ-ас Кожедуб, ас-снайпер Павліченко, льотчик-ас Амед-Хан були українцями чи кримськими татарами. Москва окупувала Україну, призвала українців і відправила на смерть. Це те, що вони роблять.
Якщо зараз Росія не зазнає повної поразки, вона просто почекає рік, промиє мізки людям на окупованих територіях і знову атакуватиме решту України – [щоб отримати] ще більше гарматного м’яса. А потім повторить цей трюк із відправкою [жителів] Києва та Вінниці на смерть до Польщі.
Тому говорити, що «Росія надто слабка, щоб атакувати Захід, тому ми можемо ігнорувати цю загрозу», — це щонайменше ознака дурного невігластва і, дуже ймовірно, ознака (навмисне чи випадково) поширення російської військової пропаганди. Не робіть цього».
