Чим небезпечні опитування у "Дії"

Методика обчислення результатів опитування у Дії є для користувача абсолютно непрозорою. Таке опитування жодним чином законодавчо не унормоване, а отже в принципі неможливо прослідкувати чистоту процедури на кожному етапі: від ініціювання самого голосування до тієї чи іншої імплементації отриманих результатів.

І взагалі, стикаючись із будь-чим, що виглядає як опитування, ми повинні знайти для себе відповіді на шість ключових запитань: 1) Хто ставить питання? 2) А як запитують? 3) Хто дає відповідь? 4) Як обчислюються результати? 5) Як можна переконатися у точності результатів? 6) Як будуть застосовуватись результати? І якраз у випадку Дії кожне (!) з цих питань не має відповіді, яку можна вважати задовільною.

Хто ставить питання?

Хто ставить громадянам питання через додаток Дія? Держава? Але ж поведінка держави законодавчо регулюється, а отже обов’язково мають існувати нормативні документи, які б вказували на те, яке саме відомство і з якою метою ініціює дане голосування. Наприклад, електронні петиції функціонують на основі Закону «Про звернення громадян». А на яку нормативну базу спирається Дія, коли запускає певне голосування фактично від імені держави? У цьому випадку маємо ситуацію, коли невизначений суб’єкт звертається до громадян через державний канал зв’язку, створюючи у користувача ілюзію, що він взаємодіє саме з державою.

А як запитують?

Коли йдеться про репрезентативний зріз громадської думки, що є прерогативою фахових соціологів, тут має бути залучений складний науковий інструментарій. Тому що некоректне формулювання запитання може спотворити (і зазвичай спотворює) реальну картину і дослідження дає хибні результати. У випадку голосування у Дії все туманно. Хто і як забезпечує захист від некоректних формулювань? Хто зрештою обирає тематику? Відповідей нема. Хоча саме від них залежить, чи не з’явиться раптом у Дії чергове «опитування», наприклад, про те, чи варто «визнати Крим російським в обмін на моментальне настання миру і злагоди, котрі триватимуть тисячу років».

Хто дає відповідь?

У «опитуванні» у застосунку Дія бере участь не все суспільство, а лише певна його частина: ті, хто мають смартфони, встановили Дію і врешті проголосували. У випадку опитування щодо вільного володіння зброєю до голосування долучились 1,7 млн громадян. Для порівняння, кількість українців, що мають права голосу на виборах, становить близько 30 млн осіб. Отже, це опитування в принципі неможливо вважати репрезентативним, тобто таким, що відображає думку усього дорослого населення країни.

Також у випадку електронних голосувань відкритим залишається питання про захищеність процедури. Яким чином розробники усунули можливість багаторазового голосування, або і взагалі автоматизованої «накрутки» голосів за допомоги «ботів»? Будь-який айтівець знає: якщо програмний продукт має діру в захисті, то нею обов’язково скористаються. Обов’язково. А якщо Дія недостатньо захищена від «накруток» і сторонніх втручань, то чи не зарано призвичаювати до неї суспільство?

Як обчислюють результати?

Соціологічні служби користуються науково обґрунтованими формулами, які дозволяють опитати кілька тисяч респондентів так, щоб ці результати можна було екстраполювати на все суспільство (звісно ж, з певним рівнем похибки). На виборах і референдумах кожен голос додається до попередньо зібраної суми голосів, тобто це звичайна сума одиниць. А як обчислюються результати у додатку Дії? Це можна порівняти з підрахунком голосів під час онлайн-голосувань. Тобто методика обчислення має бути така ж, як і на виборах (звичайна сума одиниць), але насправді вона користувачеві невідома.

Як можна переконатися у точності результатів?

На виборах і референдумах для контролю якнайточнішого підрахунку голосів процес передбачає наявність незалежних спостерігачів, а також спостерігачів від зацікавлених сторін. Всі слідкують за усіма. За цих умов система захищається від порушень і викривлень результатів. Соціологічні служби мають власні способи контролю за якістю зібраної інформації. Натомість при електронному голосуванні можливість перевірки… теоретично можлива, але далеко не завжди передбачена. Як правило, учасники голосування бачать лише стовпчики та діаграми, котрі відображають картину, достовірність якої досить важко довести.

Як будуть застосовуватись результати?

Очевидно, що «опитування» у Дії має правовий статус, ближчий до статусу електронних петицій. Але у випадку останніх принаймні є чітко визначена процедура: петиція, котра набрала потрібну кількість голосів, потребує офіційної реакції влади. А що з «опитуванням» в Дії? Якщо розглядати це голосування, як форму звернення громадян до влади, то до кого саме це звернення спрямоване?

Демократія основана на принципі «довіряй, але перевіряй». Зворотний зв’язок між владою і громадянами — це дуже важливий механізм, який убезпечує нас від диктатури. І саме тому він має бути регламентований і захищений від фальшування на всіх етапах. Він має передбачати процедуру перевірки результатів. Якщо такої процедури немає в принципі (або її існування — це питання віри конкретної особи), то це вже саме по собі можна вважати ознакою шахрайства. Сьогодні в Україні наявні всі можливі інструменти здійснення зворотного зв’язку: від петицій і особистих звернень громадян до виборів і соціологічних опитувань. Тому впровадження ще й «опитувань» у Дії виглядає цілком надлишковим. А з урахуванням наведених вище зауважень до реалізації цих «опитувань», ще й відверто небезпечним.

суспільство дія соціологія опитування