"Україну чекає стрімке скорочення населення зі зміною економіки та цінностей", – соціальний психолог
Соціальний та військовий психолог Олег Покальчук розповів в інтерв'ю The Page про психологічні стани в умовах війни та окреслив можливі сценарії подальшого розвитку українського суспільства. Наводимо ключові тези розмови.
За словами психолога, не варто оцінювати суспільну реакцію на війну, орієнтуючись на соцмережі, адже вони дають викривлену картину.
"Зараз дуже модно цитувати Віктора Франкла, — це роблять навіть ті, хто не читав його: «Сказати життю «так!". Психолог у концтаборі». Йдеться про те, що найшвидше ламаються ті, хто думає, що швидко закінчиться, або ті що, це буде тривати завжди. Змогли вижити у концтаборі тільки ті, хто пристосовується до реалій щодня. І це розумна думка.
Але не варто оцінювати суспільну реакцію по тих, хто реагує публічно, скажімо, у соцмережах. Люди, які себе почувають відносно стабільно, на усю цю фейсбук-фігню не мають часу. Вони воюють, волонтерять, бігають у справах. Рефлексують люди, які не мають точки прикладання.
Соцмережі – це взагалі високоневротичне середовище. Я колись трошки працював в психіатрії, і у нас, санітарів, було правило не виводити хворих з різними діагнозами в один коридор. А соцмережі — це саме воно. Параноїки, істерички, а хтось з неврозами-психозами «бігає з автоматом» по сторінках фейсбуку. Хтось кричить, хтось плаче, хтось сміється – все водночас", – пояснює Покальчук.
На думку психолога, те, що нині спостерігається зростання песимістичності — закономірна тенденція.
"Пройшла хвиля ейфорії: у перший місяць травматична ситуація всіх об’єднала, зробила зовсім різних людей абсолютно згуртованою єдиною і цілісною силою. Потім почало розсипатись на різні категорії неврозів. Ми зараз перебуваємо у фазі, коли ці різні неврози між собою сильно конфліктують. Всі вийшли з бомбосховищ «в один коридор».
Потім буде фаза пониження тонусу взаємних конфліктів, ближче до осені. Песимізм буде пов’язаний зі страхом перед опалювальним сезоном. На річницю війни (триватиме війна чи ні – не має значення) – буде нова хвиля підйому. Усі згадуватимуть, як це все почалося, як ми виживали. І знову все буде повторюватись спадаючими синусоїдами", — зазначає Покальчук.
Прогнозуючи, як країна переживатиме втрати на війні та вимушену міграцію, Покальчук каже, що для країни це буде демографічна катастрофа.
"Особистісно ми цих змін не побачимо аж так очевидно, особливо якщо ви мешканці великих міст. Бо нас буде оточувати здебільшого той самий тип людей. Структура малих соціальних груп залишиться такою самою. Середні групи зазнають змін – вікових, гендерних.
У західних регіонах буде відчутне перенаселення, порівняно з іншими регіонами. 20-30% з тих, хто виїхав за кордон, на мою думку, не повернеться, — це близько 1,5 млн українців. Це не одномоментне явище, а буде так з певними сегментами – приїхали, подивилися, і знову поїхали.
Виїхали переважно жінки з дітьми. Якщо вони будуть бачити там чітку перспективу для майбутнього своїх дітей, 100% гарантія, що вертатись їм сюди нема чого, попри всі сентименти. Якщо щось не влаштовує — не та країна, не те місце – може спробувати інші варіанти інших країн, не вдасться — тоді повернеться.
Буде також друга хвиля виїзду, коли виїжджатимуть старші люди, діти яких уже живуть на Заході й зможуть їх утримувати. Наприклад, в Іспанію, Італію, Португалію, де чимало еміграції 90-х, де безпечніше й економічно стабільніше.
Є така стара приказка: країна займає стільки площі, скільки вона може обробляти землі. Якщо ми переносимо це на 21 століття: тут зможе відносно продуктивно жити стільки людей, скільки зможе працювати й утримувати непрацюючих", — пояснює соціопсихолог.
Олег Покальчук наводить приклад поляків, які, коли відкрився ринок праці для східноєвропейців в Європі, поїхали у країни Західної Європи на ті робочі місця, на які раніше їм були обмеження, утворивши лакуну, яку "успішно заповнили українські остарбайтери".
Фото: dpa
"Поляки були задоволені: 1,5 млн людей там і тут легко навзаєм адаптувалися і чудово себе почувають і по суті асимілювались. Москалі це роблять по-хижацьки, як дикуни, просто полонять і вивозять наших жінок і дітей і цим «засипають» власну демографічну яму. Але мінусування демографічне буде співмірне.
Людей, дітей [росіяни] крадуть для заповнення своєї демографії та робочої сили. У світі давно відбувається активне заміщення робочої сили – але мирним і добровільним шляхом. Жінки з дітьми переїжджають, молодиці повиходять там заміж. Це також не нове, відколи впала «залізна завіса», така тенденція є, хоча поменшала з часом і з досвідом.
Загалом же Україну чекає стрімке скорочення населення. Відповідно буде переформатування й економіки, і ціннісних моделей. Усі наші колишні «загинання пальців» про високу цінність чогось буде переглянуто або девальвовано.
Лібералістичний, соціалістичний, неомарксистський підходи до особистості, культури комунікацій, цінностей — усе це буде переглядатися. Типи економічних і суспільних стосунків будуть значно спрощуватися у бік ринковості. Наше життя стане більш простим і нужденним, як у фільмах Бертолуччі про поствоєнні чорно-білі будні. Проте чітким і виразним", — резюмує Покальчук.
