«Україна – це друга Сирія, а Путін – поборник ісламу». Чому багато індонезійців підтримують російське вторгнення
Президент Індонезії Джоко Відодо напередодні відвідав Київ і Москву. Судячи з усього, Індонезія, яка цьогоріч прийматиме саміт G20 на Балі, має намір спробувати стати посередником для врегулювання конфлікту між Росією та Україною. Ми вирішили, що буде доречним згадати про погляди самих індонезійців на цю війну. Принаймні, частина з них її палко підтримують. «Тексти» наводять скорочений переказ березневого матеріалу з додатку The Week in Asia гонконзької газети South China Morning Post.
На надзвичайній сесії Генеральної Асамблеї ООН щодо російсько-української війни у березні Індонезія разом із 140 іншими країнами проголосувала за резолюцію, яка засуджує вторгнення Росії. Але офіційну позицію мусульманської країни поділяють не всі її громадяни.
Серед них Мако Сетіаваті, жителька Сітубондо, невеликого містечка на Східній Яві. 75-річна індонезійсько-китайська пенсіонерка отримує новини про війну з соціальних мереж. Одне повідомлення, яке було переслано кілька разів, походить з китайського сайту мікроблогів Weibo та було перекладено англійською та індонезійською мовами.
Візит Джоко Відодо в Ірпінь. Фото: Твіттер Відодо
У ньому використано аналогію, щоб пояснити, чому Росія вторглася в Україну. Москву порівнюють із багатостраждальним чоловіком, який дозволив своїй невдячній дружині – Києву – залишити дітей після того, як вона попросила розлучення. Він навіть розрахувався з її боргами. Але колишня дружина продовжила інтригу з сільським хуліганом – Сполученими Штатами – і подружилася з групою повій (союзників США) спаплюживши ім’я свого колишнього. Чоловікові урвався терпець і він зажадав повернути одну дитину (анексія Криму), але дружина також почала погано поводитися з іншими дітьми, що змусило чоловіка протистояти їй.
«Я не можу співчувати Україні, тому що вона погано ставилась до Росії і зараз пожинає плоди цього», — каже Мако, маючи на увазі наполягання Москви на тому, що вона діяла через занепокоєння безпекою щодо зусиль України приєднатися до НАТО.
По суті, це відлуння поглядів, які розповсюджує Китай. Він не засудив Росію, свого близького союзника, і не назвав її дії вторгненням. Мако каже, що бачила багато повідомлень і відео китайською, які підтримують російську точку зору. Вона порівнює рішення США вторгнутися в Ірак у 2003 році, щоб знищити зброю масового знищення та повалити диктатора Саддама Хусейна, з діями президента Росії Володимира Путіна щодо України. «Я не бачу, що Росія зробила не так», — каже вона.
Кезія Деві, індонезійська докторантка бельгійського університету KU Leuven, відзначає, що помітила потік пропутінських повідомлень, які публікуються в групах соціальних мереж, якими користуються переважно індонезійські китайці. «Хоча потрібні подальші емпіричні дослідження, схоже, від початку пандемії ставлення індонезійських китайців до США та їх союзників змінилося. Це збіглося з агресивним наративом Китаю, який заперечує звинувачення в тому, що він був джерелом коронавірусу», — каже Кезія, яка пише свою дипломну роботу про індонезійсько-китайські міські поселення. Вона вважає, що багато індонезійських китайців зараз захищаються від того, що вони вважають залякуванням США проти Китаю і китайців.
Після вторгнення Росії в Україну існуючі антиамериканські настрої серед індонезійців і співчуття Китаю поширилися на підтримку Росії як конкурента США, додає Кезія.
Але апатія до США властива не лише етнічним китайцям у найбільшій економіці Південно-Східної Азії, які, як вважають, становлять трохи менше двох відсотків від 270-мільйонного населення. Індонезійські мусульмани також стали більш прискіпливі щодо зовнішньої політики США, вважаючи військові кампанії супердержави в Афганістані, Іраку та Сирії спробою вбити мусульман і перетворити їх на цапів-відбувайл. З іншого боку, репутація Росії серед індонезійських мусульман покращилася.
Відодо заявив, що "передав послання Зеленського" Путіну. Швидше за все, це був просто образний вираз. Фото: Прес-служба Президента України
Радітьо Дхармапутра, доктор політичних наук в Інституті політичних досліджень Йохана Скітте Тартуського університету, Естонія, каже, що Росія намагалася покращити свій імідж у мусульманському світі після закінчення Другої чеченської війни в 2000 році. Він каже, що президент Чечні Рамзан Кадиров, лояльний до Кремля, користується великою популярністю серед індонезійських мусульман. Коментарі Кадирова висвітлюються в індонезійськомовних ЗМІ, і він вважається мусульманською іконою.
«Існує думка, що Путін більше проісламський, ніж США, попри те, що попередні покоління ще пам’ятають, як Росія вторглася в Чечню і як СРСР зробив те саме з Афганістаном», – каже він.
Декілька вчених, у тому числі тих, хто навчався в Росії, стають популярними експертами, і індонезійці покладаються на їхню думку, коли хочуть розібратися у питаннях глобальної політики. Серед таких нових авторитетів викладач міжнародних відносин Діна Юліанті Сулаеман, яка викладає в Університеті Падджаджаран у місті Бандунг на Західній Яві та є директором Індонезійського центру вивчення Близького Сходу.
У дописі в соцмережі, який набрав 3700 лайків і 1200 поширень, Діна назвала Україну «Іншою Сирією», стверджуючи, що хаос, який передував Революції Гідності в Україні 2014 року, був спровокований Заходом, щоб створити «іншу Сирію» шляхом зіткнення різних груп в країні одна проти одної. Вона повторює заяви Путіна, стверджуючи, що групи неонацистів і білих расистів намагаються підкорити російськомовних українців у Донецьку та Луганську.
Діна каже This Week In Asia, що Путін заслужив захоплення індонезійців, оскільки наважився кинути виклик гегемонії США. «Коли всі інші світові лідери мовчать про американське втручання в усьому світі, Путін стоїть один у твердій опозиції. Багато з нас вдячні за те, що існує такий, як він».
Вона додала, що є ще одна причина підтримки індонезійськими мусульманами Росії. «Багато хто повірив у хадіс Пророка [релігійний вислів] про те, що наприкінці днів нація, відома як Рум, яку зазвичай інтерпретують як Росію, об’єднає сили з мусульманами, щоб боротися з великим ворогом», — каже вона.
Для інших індонезійців поведінка Путіна приваблива. Користувачі мережі в країні часто описують його як tegas («рішучий») або disegani («той, кого поважають і бояться»). Дхармапутра додає, що публічна персона Путіна відповідає романтизованій версії ідеального лідера для багатьох індонезійців, рішучого та напівавторитарного. «Це також пояснює, чому багато індонезійців знущаються над минулою діяльністю [президента України Володимира] Зеленського як коміка та телезірки. Адже це часто порівнюють із минулим Путіна як колишнього співробітника КДБ».
