Українцям, які виїхали до ЄС, варто організувати лікнеп про те, як функціонують європейські суспільства
Якщо шукати переваги в масовому виїзді українців за кордон, то є сподівання, що наші земляки побачать новий стиль життя та нові практики. І ті, хто повернеться в Україну, стануть рушієм подальших змін і руху в напрямі Європи.
Але є й інша думка — люди нічого не навчаться, бо житимуть у Європі серед своїх, а якщо й працюватимуть, то користуватимуться благами європейського життя так само, як новим, кращим автомобілем. Розумітимуть переваги щодо старого, але не уявлятимуть, як влаштовано механізми, що роблять його ефективнішим і комфортнішим. І навіть не пристібатимуть пасків безпеки.
У дослідженні “культури бідності” є цікаве спостереження: ще до війни, коли українці поверталися із заробітків, то вважали, що вдома не треба працювати так, як у ЄС, тут можна розслабитися й більше відпочивати.
Таке можна було почути й у численних байках заробітчан, і в розмовах з майстрами, які на запитання, чому вони кидають недороблену роботу й тижнями не з'являються, а також чи вчинили б вони так само на заробітках у Чехії, відповідають: “Та то ж Чехія!”. Тобто перенесення здобутого досвіду рухалося дуже повільно.
Чимало змін в Україні не відбулося через відсутність суспільного запиту. І активісти, і влада знали, що потрібно зробити. Але оскільки не було запиту від суспільства, то будь-які зміни впроваджували з острахом.
А більшість громадян не уявляла, якою має бути нормальна школа чи якісний міський транспорт. І ось ці громадяни зараз потрапили в ЄС, де є й краща школа, і просунутий громадський транспорт. Водночас можна говорити про ризик, що чимало з тих, хто повернеться, все одно не зрозуміє, чому “там” життя краще, ніж у “тут”. І традиційно спише все на менталітет і корупцію.
Велика відмінність між європейськими державами й українською в роботі державного механізму. Наші чиновники вийшли з радянської школи в ухваленні та реалізації рішень, яка свого часу утворилася на основі чиновницької культури Російської імперії.
А європейці мають інший управлінський досвід, тому нам украй важливо переймати його й розуміти, що і як влаштовано в різних європейських сервісах і чому саме так.
Масове перебування українців у ЄС варто використати для масштабної просвіти й навчання того, як працює ефективна держава. Це не надто дорого й складно, якщо говорити про кошти ЄС та їх організаційні спроможності. Звісно, здійснювати масовий лікнеп — марно, але для лідерів нових спільнот, волонтерів і просто активних громадян це зробити варто. Таким можуть зайнятися зокрема європейські громадські організації за умови фінансування з державних бюджетів.
Це може бути екскурсія раз у тиждень для певної групи до міських транспортних кампаній, годинна розмова з чиновником та місцевим активістом, які займають плануванням міської забудови. Наступного тижня — візит до енергокомпанії, у якій розкажуть, як формується тариф, потім на завод із перероблення відходів тощо.
Або зустріч з чиновником, який займається освітою, та директором школи, щоб ті пояснили, чому саме таку модель шкільної освіти застосовують і на яких принципах вона ґрунтується.
Звісно, зустрічі з міськими депутатами та парламентарями й активістами, щоб поговорити про те, як вони ухвалюють рішення, зважаючи на думки за і проти.
У країнах, які розуміють зло комунізму й вийшли з-під радянської окупації, можна було б відвідувати музеї тоталітаризму чи визвольної боротьби. Наприклад, у Чехії абсолютно випадковий працівник музею може розказати випадковому відвідувачу, що розвиток країни припинився з радянською окупацією й відновився після її закінчення. Такого розуміння українцям не вистачає й досі.
Може, це звучить як фантастика й країнам ЄС і тамтешньому громадянському суспільству не до лікнепу, а всі, кому небайдужа Україна, зайняті організацією військової та гуманітарної допомоги, проте робота з українськими біженцями стане певною протиотрутою проти російської дези, націленої й на українців за кордоном, і на громадян країн, які їх приймають. І ці знання стануть неоціненими для побудови нової України після війни.
