Чому американські ультраправі та ультраліві обʼєдналися проти підтримки України – Foreign Policy
Foreign Policy у великій редакційній статті відзначає тенденцію "злиття" ультраправих й ультралівих США в питанні непідтримки України й аналізує, чому сили, які перебувають у полярних позиціях політичного спектра, демонструють таку дивовижну одностайність. Наводимо ключові тези матеріалу.
Видання наводить приклади того, як різні представники протилежних полюсів політичного спектра підтримують Путіна і поширюють проросійські наративи.
Це, наприклад, ультраправий ведучий Fox News Такер Карлсон, чиї антиукраїнські заяви часто ретранслюють на російському державному телебаченні, а також «світоч американської лівої інтелектуальної еліти» Ноам Хомський, який голосно виступає проти озброєння України.
Ця тенденція очевидна й в Конгресі: праві та ліві обʼєднуються проти заборони купівлі російського викопного палива чи захоплення активів російських олігархів. Попри ідеологічні розбіжності, як ліві, так і праві політики США використовують проти підтримки України схожі аргументи: вони звинувачують НАТО у «провокуванні» агресії Путіна та стверджують, що гроші, витрачені США на допомогу Україні, краще було б використати на розвʼязання внутрішніх проблем.
Аналіз показує, що цю дивовижну єдність політичних крайнощів може пояснити «теорія політичної підкови» (була введена в політиці французьким філософом Жан-П'єром Феє, який вважав, що у політичних крайнощів набагато більше спільного, ніж можна припустити з традиційної інтерпретації політичного спектра, — ред.) — спільна зацікавленість полюсів у протистоянні ліберальному центру. І в такому разі цей спільний порив проти істеблішменту є не чим іншим, як проявом популізму, пише видання.
Що об'єднує кінці підкови, якщо скористатися метафорою Феє, то це не зарозумілі поняття консерватизму чи прогресивізму, а протистояння елітам, партійним "істеблішментам" та традиційним "стражам" у мейнстримній пресі. Коли йдеться про російське вторгнення в Україну, ми бачимо не лише значну підтримку теорії підкови, а й те, що виходить за її межі: ідея про те, що проста парадигма "ліве-праве" не дає нам можливості зрозуміти американську політику, зазначає FP.
Видання пише, що відтоді як Росія відкрито вторглася в Україну цього року, переважна більшість американців з обох партій підтримала позицію уряду США. Вони підтримують надання військової та гуманітарної допомоги Україні, і навіть існує значна двопартійна підтримка прийому українських біженців до США. Але й у Росії знайшлися союзники в США.
Тісні ідеологічні та фінансові відносини між багатьма ультраправими європейськими партіями та Кремлем навряд чи є секретом, що робить їхню підтримку геноцидній кампанії Путіна звичайною справою. Але значні елементи американських правих, включно з членами Республіканської партії, відкрито стали на бік Росії після вторгнення, констатує FP. Республіканці — включно з Трампом, його старшим сином Дональдом Трампом-молодшим, кандидатом у сенат від штату Огайо Джей Ді Венсом, ведучими Fox News, таких як Лора Інграхам, та консервативними авторитетами, як-от Кендіс Оуенс — всі відступили від лінії партії, щоб зневажити Україну та зусилля США щодо надання їй допомоги.
Тим часом багато прогресивних лівих — члени Демократичних соціалістів Америки (ДСА) і підтримуваних ними політиків, лівих учених і публіцистів, а також безліч самопроголошених "антиімперіалістів" в інтернеті — схильні вставати на бік агресора, Росії (або принаймні не бути на боці жертви — України — в одному з найяскравіших прикладів колоніальної агресії останнього часу). Їхні основні аргументи відображають аргументи правих — розширення НАТО і "законні побоювання" Росії щодо безпеки як привід для війни, а також нецільове використання коштів, які могли б бути витрачені на розв'язання внутрішніх проблем. Але вони також відкрито виступають проти війни, а іноді й публічно підтримують Росію. І все це вбирається у форму опозиції втручання США за кордоном, яке часто трактується як "імперіалізм США".
За матеріалами Бабель.
