Брак персоналу спричинив туристичний хаос у Європі – The Economist
Роботодавці в Європі ставлять собі питання, куди подівся персонал, відзначає тренд The Economist. "Тексти" публікують дещо скорочений переклад статті.
Куди поділися всі робітники? Це питання здається всюдисущим у Європі. Від французьких кафе до ірландських будівельних бригад, чеських автомобільних заводів та італійських ферм, роботодавці колись вважали, що дешевий персонал можна викликати на першу вимогу. Тепер працівники, здається, просто зникли. Компанії нарікають, хоч і не так голосно, як парижани, які чекають, поки забудькуватий гарсон прийде до них з напоями.
У жодному секторі брак персоналу не є настільки очевидним, як в авіаперевезеннях. Протягом кількох тижнів туристи в найбільших аеропортах Європи стоять у довгих чергах, щоб встигнути на свої рейси, якщо останні не були скасовані через брак робочих рук. Ніколи ще поїздка у відпустку не здавалася такою напруженою. За такої економіки кожен у Європі може знайти роботу; у результаті Європа не працює.
Після двох років невизначеності, яка була спричинена пандемією, туризм повертається. Для Європи, яка приваблює половину всіх міжнародних туристів, це має бути благом. Проте заголовки газет похмурі. Нестача персоналу в аеропортах та авіакомпаніях призвела до різкого зростання кількості скасованих рейсів. У червні, коли курорти та центри європейських міст мали бути забитими вщерть, перевізники у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії та Іспанії скасували близько 8000 рейсів, що приблизно втричі більше, ніж у 2019 році, за даними консалтингової компанії Cirium. Американські авіаперевезення теж мають проблеми, але вони не схожі на той безлад, який охопив частину Європи.
Частково хаос пояснюється несподівано швидким відновленням туризму. Позбавлені відпустки протягом багатьох років, відпочивальники "мстять", витрачаючи залишки своїх заощаджень часів пандемії. Можна було б очікувати, що російсько-українська війна призведе до скорочення попиту. Натомість вона призвела до падіння курсу євро (який майже наблизився до американського долара), зробивши грецькі корчми та балтійські пляжі вельми привабливими.
Аеропорти мали підготуватися. Прогнозування кількості туристів у той чи інший день не є аж таким складним, враховуючи, що вони купують квитки заздалегідь. Але авіаційні боси вже кілька місяців скаржаться на труднощі із найманням персоналу. Нарощування операцій потребує часу: слід перевірити безпеку в аеропорту та навчити екіпаж (хоча в деяких авіакомпаніях про це й не здогадуються). Потім почалися страйки. Останніми тижнями їх оголосили скандинавські пілоти, німецькі співробітники служби безпеки, пожежники французького аеропорту, голландські прибиральниці, бельгійські бортпровідники та італійські авіадиспетчери.
Почасти страйки відображають вимоги працівників, які прагнуть, щоб зарплата відповідала високому туристичному навантаженню та стрімкому зростанню інфляції. Але проблеми аеропортів – це не лише результат місцевих трудових конфліктів. Рівень безробіття в єврозоні, що становить 6,6%, є найнижчим з моменту запровадження єдиної валюти два десятиліття тому. У деяких місцях практично не залишилося робочих рук: у Німеччині рівень безробіття становить лише 2,8%. Колись брак робочих рук можна було вирішити, "імпортуючи" юрби поляків чи болгар. Це більше не працює: поляки та болгари тепер знаходять багато гарної роботи у себе вдома. Натомість Німеччина видає дозволи на роботу туркам. Небажання впускати більше мігрантів, які не є громадянами ЄС, уже розвіялося. Європа тепер працевлаштовує майже всіх, хто хоче та може працювати у межах своїх кордонів.
Хтось може запідозрити, що щедрі держави добробуту дозволяють багатьом європейцям ухилятися від роботи. Торік говорили про "великий відхід" раніше працевлаштованих. Проте, здається, це не так. Вищий відсоток людей віком від 15 до 64 років у єврозоні має роботу, аніж до карантину. Трудові ресурси ЄС, на відміну від британських чи американських, зараз більші, ніж до пандемії, зазначає Джесіка Хіндс із Capital Economics. Багато хто має кращі варіанти, ніж вакансії, які колись були зарезервовані для них. "Усі запитують: "Куди вони всі поділися?" – розмірковує Тім Кларк, начальник авіакомпанії Emirates. – І відповідь завжди одна: Amazon". Виявилося, що обробляти посилки електронної комерції за гідну плату, слухаючи подкасти, краще, ніж приходити о 5-й ранку, щоб запитати пасажирів, чи не поклали вони в ручний багаж рідини. Або подавати нетерплячим парижанам їхні коктейлі, якщо вже на те пішло.
Враховуючи жорсткі трудові правила та мляве зростання в останні десятиліття, Європі не часто доводилося стикатися з проблемою занадто великої кількості робочих місць. Проте ця проблема існує. Драми, які можна спостерігати в аеропортах, також розвертаються в будинках для людей похилого віку, готелях та інших місцях, де потрібно багато некваліфікованого персоналу. Просто їм приділяється менше уваги. У деяких працівників може зрости зарплата, хоча багато фірм, які покладаються на дешеву робочу силу, кажуть, що не можуть собі дозволити платити більше. Тим часом профспілки, які зазвичай домагаються постійного підвищення заробітної плати, можуть побоюватися, що зараз це може призвести до інфляції.
