«Ковбаса «Московська» пішла вслід за кораблем», – кажуть покупцям чернігівські продавці
У чернігівських магазинах з вивіскою «Куликівські ковбаси» (власник торгової марки Віктор Труш, фермер з Куликівки) більше немає «московської» ковбаси. Сирокопчена «московська» тепер – «Столична» по 341 грн за кілограм, а варено-копчена (напівкопчена) «московська» стала «Чернігівською» по 208,5 грн за кг. Сир «Російський» став «Сметанковим» (308 грн за кг).
До речі, як писали раніше ТЕКСТИ, сир «Російський» насправді зовсім не російський – це швейцарський «Тильзітер» з долини Ементаль.
– Усім, хто ще просить «московську», кажу, що ковбаса «московська» пішла за російським кораблем, – каже Світлана Лук’янцева, продавчиня в одному з магазинів. – І додаю: москви більше немає, затонула. Назва змінилася, коли в Чернігові були бойові дії.
Ковбаси – у вакуумній упаковці. На кожній – наклейка, вказана дата виробництва, вага, склад. А етикетки нові ще не зробили.
Продавчині охоче розповідають про те, як працювали під час бойових дій у місті.
24 лютого зранку з Куликівки на Чернігівщині виїхала машина з товаром. Усі вже знали, що почалась війна. Розуміли, що люди будуть запасатися їжею. Тому магазин відчинили не о восьмій, як зазвичай, а о шостій. Працювали щодня. У магазин вийшли не о восьмій ранку, коли зазвичай відчинялися, а о шостій. Працювали кожен день. За півтора місяця перерва була десь днів чи на п’ять, чи на сім, коли підірвали міст через Десну.
– Була ще друга дорога, в об’їзд через Остер. Близько 300 кілометрів. Але біля Мажугівки стояли російські війська. Коли вони відійшли, ми відновили роботу, – розповідає продавчиня.
– Працював і завод у Куликівці, і магазини в Чернігові. Я разом з напарницею Наталією Ребенко інколи тут і ночувала. Звільнили підсобне приміщення. Працівники приходили на роботу разом з дітьми. Малі сиділи в кабінеті директора, у продавців. Я, хоч і живу відносно недалеко, додому ходила рідко, страшно було. Ночувала в магазині «Аврора», що поряд з нами. Там підвальне приміщення, керівництво дозволяло туди спускатися. На ніч набирала в наших дівчат кофтин, кардиганів, одягалася, зверху ще жилетку. Спали прямо на підлозі. Коли торгували, навіть вікна на провітрювання боялися відкривати. Часто не було ні світла, ні води.
– Як рятували товар, коли електроенергії не було?
– Продукцію розмітали за кілька годин. Навіть на прилавки не розкладали, продавали прямо з ящиків. Машина привозила ковбасу, молочну продукцію, вивантажували по точках і їхали на чернігівський хлібокомбінат. Водії не раз потрапляли під обстріли. Купували й хліб, бо як же ковбасу їсти без хліба? Як тільки люди знали, що новий завіз товару, уже стояли в черзі. О восьмій відчинялися, а о дванадцятій уже зачинялися.
Дівчата в магазині на вулиці Жабинського принесли в магазин розкладачки. Там і спали. Машина приїздила десь о сьомій, а чернігівці стояли в черзі з шостої ранку.
– Скільки продали під час військових дій?
– Точної кількості не скажу, бо магазинів у місті багато. Але, думаю, удвічі більше, ніж у довоєнний час.
– Часто ще просять «московську»?
– Молодь швидко звикла і зразу просять чи «Столичну», чи «Чернігівську». Час від часу «московську» згадують пенсіонери. Це більше ті, які купують у нас не дуже часто. Назва сиру «Сметанковий» швидко зайшла, «російського» вже навіть і не згадують.
У магазині, бачила, поміняв назву і соус «Краснодарський». Тепер він став «Український». Думаю, етикетки були в запасі. Стару назву перекреслили чорним і поряд надрукували нову назву. Вийшло креативно.
