Фіни мають надійні бомбосховища і вже перевіряють їх. В Україні ж досі належно не облаштовують укриттів (Погляд)
Журналістка й громадська діячка Зоя Казанжи пише про проблему облаштування бомбосховищ в Україні, зокрема в Одесі, яку, попри війну, ніхто не поспішає розв'язувати. Вона порівнює українські бомбосховища з фінськими, що є надійними, місткими та комфортними.
Фінляндія вперше почала будувати бомбосховище в 1960-х роках. Але в країні не було війн відтоді, тому бомбосховище переобладнали й тепер тут розташовані спортивні споруди, басейни, стадіони, спортмайданчики, автостоянки та склади.
Після 24 лютого Фінляндія почала перевіряти свої підземні споруди. Бо у Фінляндії з Росією більше ніж тисяча кілометрів кордону.
Фінська технологія бомбосховища – одна з найкращих у світі. Деякі приміщення здатні витримати не тільки сильні бомбардування, а і ядерні та хімічні атаки.
Бомбосховище в Гельсінкі – це місто в місті, де одночасно можуть сховатися до 500 тисяч мешканців. Фото: Зоя Казанжи/Фейсбук
Одеса. Заходжу в торговий центр. Кафе, де написано великими літерами: Після сигналу тривоги ідіть в укриття! Питаю працівницю: а де укриття? Вона каже: тут немає. А де є? Не знає.
Лунає сирена. Всіх просять покинути приміщення. Всі виходять і стоять купкою посеред площі перед центром, хтось пішов до автомобіля. Всі як на долоні.
Я теж стою разом з усіма і розумію, що раптом сюди влучить ракета, шансів немає ніяких. Навіть більше шансів у торговому центрі – можна сховатися під якусь стіну.
У моєму житловому комплексі є величезний підземний паркінг. Я знаю, що він побудований правильно і витримає багато чого. Не хотілось би перевіряти, звісно. Мешканці комплексу, в основному, ходять в паркінг під час тривог. Діти звикли до приміщення. Тут вже є іграшки, самокати, крісла, пледи.
Якось під час дощу я забігла в паркінг, а там повно дітей – з дитячого майданчика перейшли гратися в паркінг. Діти звикли й вже добре орієнтуються.
Наш паркінг трохи обладнали – кулер з водою, чайник, лавки, вай-фай.
Але це мінімум, який рятує на кілька годин. Як далі? Хто займається запасами питної води і їжі? Спальники, ліжка, ковдри, набір медикаментів, альтернативне живлення і так далі – нічого цього немає.
Написала я у будинковий чат свої пропозиції. Чекаю от на зворотний зв'язок. Поки ставлять мені сердечка під повідомленням
В Одесі провели напівзаконну сесію міськради пару тижнів тому. Там було передано на баланс місту об’єкти цивільного захисту. На 5-й місяць війни мер і оточення роздуплилися. Я так розумію, що поки процес передачі з актами та обстеженнями закінчиться, то і новий рік буде. 2024-й.
Я не знаю, як у ваших містах і областях, а у нас – в Одесі й області, – відбувається багато безглуздого і не відбувається багато важливого. Я саме про організаційні безпекові дії.
Я не слухаю оці вечірні мантри від голови військової адміністрації Марченка про те, куди й що прилетіло. Я не дивлюсь відеопояви мера Труханова на попелищах. Це нехай собі. Не заважає.
Але я хочу бачити, як організована робота виконавчої влади по убезпеченню громадян України.
150 мільйонів гривень, поза тендерами (бо ж воєнний стан) виділено містом на ремонт доріг. Ремонтували вулиці, які в хорошому стані. Наприклад, проспект Шевченка. Я не знаю, в чому така необхідність дорожніх ремонтів?
За ці гроші можна було зробити багато чого. Але депутатів на тій стрьомній сесії це не цікавило.
Дітей збираються відправляти в школи офф лайн. Батьки вже сивіють, бо сховища НЕ ОБЛАДНАНІ в більшості своїй. І їх навіть не збирались ще доводити до ладу. Там сміття, сараї, бруд, вологість.
