Freedom isn't free. Історії чотирьох іноземних добровольців, які загинули в одному бою під Сіверськом
Під час бою в районі міста Сіверськ на Донеччині загинули четверо іноземних добровольців бригади ЗСУ імені Івана Богуна – швед Едвард Патріньяні, канадець Еміль-Антуан Сіруа, американець українського походження Люк Луцишин, колишній американський військовий Брайан Янг.
Про це повідомляє "Новинарня" з посиланням на фейсбук-сторінку військового експерта, науковця та волонтера Євгена Дикого.
“Вони відрізнялись від всіх наших. На їхні країни ніхто не нападав. Вони мали вдома мир, спокій, добробут – все те, що у нас відібрали агресори й про що ми наразі лише мріємо. Але покинули це, щоб разом з нами протистояти світовому злу, і загинули на нашій землі в бою з ордою.
Вони були дуже різні. Молодшому було 28, старшому 51. З трьох різних країн, з дуже різним життєвим та військовим досвідом. Спільними були любов до свободи та співчуття до нашої боротьби, і саме це спільне звело їх в одній інтернаціональній роті Бригади особливого призначення ЗСУ імені Івана Богуна. Вони всі знали, що, як написано на меморіалі загиблих у Корейській війні, “Свобода не безкоштовна”. І свідомо сплатили свою ціну за нашу свободу та за весь вільний світ. За весь вільний світ – і за одного пораненого, якого намагались винести троє його товаришів. Шляхетна смерть шляхетних хлопців з різних кінців світу”, – пише Дикий.
У коментарі “Новинарні” волонтер уточнив, що четверо цих добровольців загинули від танкового обстрілу під Сіверськом на Донеччині, відбиваючи танкову атаку росіян.
Дикий також розповів про кожного загиблого.
Едвард Селандер Патріньяні, Швеція, 1994 р.н. Лейтенант запасу, економіст та філософ за цивільною освітою.
Edvard Selander Patrignani. Фото з ФБ Дикого
«Приїхав першим, щоб на собі випробувати умови війни у нас, а далі проторувати дорогу іншим своїм однодумцям. Маючи військовий фах, він добре розумів ступінь небезпеки, і те, наскільки жахливими є окопна війна та «вогневий вал» ворожої артилерії. Після Лисичанська він писав: «Це чудо, що всі ми вийшли живими». Проте у своїх останніх повідомленнях він писав: «Ми мусимо сформувати цілий взвод шведів (на підтримку українців), і ми це зможемо».
Еміль-Антуан Руа Сіруа, Канада, 1991 р.н. Парамедик із досвідом служби у французькому Іноземному легіоні.
Emile-Antoine Roy Sirois. Фото з ФБ Дикого
“Приїхав до нас у перші дні великої війни, воював у добробатах, потім перейшов до Бригади Богуна, щоб мати легальний контракт із ЗСУ. Казав, що в нього власні рахунки з росіянами за вбитих під Бахмутом друзів – добровольців. Завжди усміхався, і сам собі обрав веселого позивного “Бобер”.
Люк Лусишин (Луцишин), американець українського походження, 1991 р.н. Вдома служив у поліції.
Luke Lusyszyn. Фото з ФБ Дикого
“Він складно вимовляв своє прізвище “Лісіцин”, але дуже наполягав на своєму українському корінні: його бабуся після Другої світової емігрувала з України до США. І звісно ж, у Люка не могло бути іншого позивного як «Скайвокер» – бо, як і у «Зоряних війнах», він кинув виклик самій Імперії зла на стороні слабших, але вільних”.
Брайан Янг, США, 1971 р.н. Був американським військовим, відправленим у резерв через травму.
Bryan Young. Фото з ФБ Дикого
"У 2017 році він запланував об’їхати всю планету на велосипеді, але коронавірус став на заваді. Він осів в Грузії, звідки в березні добрався до України.
Його позивний був ”Рагнар”. Він писав: “В Україні в мене виникла справжня родина”, маючи на увазі свій взвод. Як професійний військовик, він добре усвідомлював всі ризики й писав, що в армії США воювалося незрівнянно простіше. В одному з останніх дописів на ФБ він написав: “Мене часто запитують, що я тут в Україні роблю. Але, така була моя професія з 1988 року: я дав присягу захищати Вільний Світ”. “Це (залучення до лав ЗСУ) найбільше випробовування в моєму житті. Побажайте мені удачі. Для цього я маю використати всі мої знання і навіть більше”.
