Погрози батькам і таємні роки української мови. Освітянка з Енергодара про страшні реалії окупації
У тимчасово окупованому Енергодарі російські загарбники з 1 вересня хочуть розпочати навчальний рік. Українські педагоги не йдуть на колаборацію, тож учителів планують залучити з анексованого Криму та РФ. І відкрито погрожують батькам. Проєкт "Освіторія" опублікував пряму мову освітянки з Енергодара, яка побажала залишитися анонімною
Найбільше занепокоєні батьки молодших школярів. Лунають і повторюються погрози: «Не хотите в наши школы? Мы просто лишим вас родительских прав, и ребенка своего не увидите. По какому праву? За неисполнение статьи 28 о том, что каждый ребенок обязательно должен получить образование».
І це вже не просто проблема, це наш відчай. Моє прохання: достукайтесь до МОН! Якщо МОН не почує, зверніться від нас на телебачення. Ми хочемо почути бодай якісь відповіді. Наше Міністерство освіти має на такі речі реагувати: звертатися до світових спільнот, консультуватися й роз’яснювати батькам, як діяти. Але нас не одиниці тут залишились! У самому тільки Енергодарі зараз 362 вчителі в закладах загальної середньої освіти та 3563 дитини.
Деякі батьки налякані настільки, що запитують наших вчительок, чи не пішли б вони тимчасово з вересня працювати в російські школи. Мовляв, так усе ж краще, ніж чужаки приїдуть насаджувати своє. Звісно, до російських педагогів дітей ніхто не хоче на навчання віддавати. Знаєте, що кажуть батьки? «Наші дітки вас знають… Ви зможете якось викрутитись». Радує лише те, що таких батьків небагато.
Учителі початкових класів обрубують ці розмови та не погоджуються на жодні компроміси чи співпрацю з ворогом. Зарплату ми отримуємо, як і належить за законом, за простій згідно з тарифікацією 2021 року + відпускні. Тож я щиро вважаю, що кожен освітянин ще може, зціпивши зуби, чекати на ЗСУ в місті.
А тим часом окупанти звозять до шкіл російські підручники. Я чула, що хочуть впровадити з 1 вересня новий предмет — «Політологія». Читайте: смердюча російська пропаганда.
Щоб хоч якось впливати на майбутні рішення батьків, ми створили Telegram-канал «ОСВІТА ЕНЕРГОДАРА», де намагаємося пояснювати важливі речі про освіту в окупації та застерігаємо всіма силами від колаборації. Але вороги наразі перерізали нам усі канали комунікації: люди не можуть вийти в інтернет, подзвонити. Той, хто адекватний, шукає можливість, видирається на висотки. Не у всіх вистачає сил — люди вже почали купувати рашистські картки, їхній інтернет. Той, хто погоджується на це, піддає себе впливу пропаганди.
Я знаю особисто вчителів-підпільників, які таємно запрошують до себе дітей та проводять уроки з української мови, історії. Моя знайома розповідає, що учні особливо чекають уроків історії, щоб обговорити поточну ситуацію в країні та місті. Є і вчителі початкових класів, які запрошують додому батьків із малечею та проводять заняття. Але всі бояться, щоби про це не дізнались «кроти-зрадники». Хтось тебе здає — і наступного дня приходять ці потвори з автоматами. З міста вже викрали чимало людей. Ніхто не знає, де вони.
Перші кроки окупантів в Енергодарі стосувалися саме освіти. Ще в березні рашисти вирішили організувати в місті військово-патріотичний табір, паралельно намагаючись відкрити дитячий садочок і школу. Та в них нічого не вийшло: містяни-педагоги відмовились співпрацювати. Військово-патріотичний табір так і не відкрився, а в школі на посаду нового директора згодився… електрик-колаборант, який до цього працював на Запорізькій АЕС.
Щодо дитсадка — батьки привели туди «аж» восьмеро дітей. Директором поставили ліву людину — чи то слюсаря, чи то сторожа, не певна. При цьому в садку навіть кухня не працювала — їжу щодня привозили на автівках.
У приміщенні Енергодарської гімназії №2 окупанти зараз відкрили дитячий табір. На мій сум і подив, туди пішла працювати одна українська вчителька. Ми сфотографували дітей біля табору — їм всучили до рук російські прапори, і малі пообмотувались тим шматтям, гасають на велосипедах. Дивитися на це без сліз неможливо.
10 липня орки влаштували виставу із вручення шкільних атестатів. У нашу гімназію №2 звезли «для картинки» пресу та влаштували «церемонію вручення атестатів РФ випускникам». Я чула про 25 випускників, які погодились і отримали ці папірці. Кажуть, підлітків знайшли та привезли з найближчих сіл, де вже наразі величезна кількість колаборантів. Навколишні села, на жаль, здалися… Щодо справжніх українських атестатів для випускників — документи перевезли на зберігання в Запоріжжя.
Нещодавно в Енергодар приїжджала їхня тітка з управління освіти Воронєжа, давала оцінку новоставленим директорам-сантехнікам. Сказала: «Ета ужас!» Моя знайома з міської бібліотеки теж нажахана, але іншим: «Окупанти вилучили більшість книг. Ми не встигали ходити ховати їх… Книги просто спалювали».
Рашисти в Енергодарі — це есесівці нового часу. Їхня місія — пресинг, залякування, контроль, намагання зламати всіх і кожного. Більшу частину озброєння вони зосередили у промзоні Запорізької АЕС. Мої вікна виходять прямісінько на атомну станцію, тож я щодня довгі тижні спостерігала, як вони стягували туди все.
Окупанти діють за єдиною методичкою. Їхні окупаційні дії розписани в календарі покроково. Це метод «м’якого зашморгу». Все спрямоване на те, щоб люди поступово звикали до «новацій», якими б незручними й мерезенними ті не були. Між кожним «нововведенням» закладений проміжок часу, щоб люди «змирилися». Приклад: певний час із міста дозволяли виїзд. Потім — різка заборона. Певний час дозволяли до міста привозити ліки. І в один день — різко не можна. Довгий час ми користувались картками, знімали гривні з банкоматів. А потім бац — припинили, заглушивши три тижні тому мобільний зв’язок.
У нас в Енергодарі є таємні місця, куди ми приходимо, мов на молитву, до прапора України. Так, наші прапори тут ще майорять. Ти приходиш до прапора, торкаєшся його і плачеш.
