Що варто зробити Україні та її партнерам, щоб уникнути війни на виснаження й перемогти – The Economist

Після повномасштабного вторгнення Росії союзники України почали відчайдушно шукати зброю для української армії. Країни віддавали перевагу озброєнню, яке було доступне і яке українські військові могли застосовувати з мінімальною підготовкою. Але оскільки війна затягується, перемога України потребує від її друзів більш методичної підтримки.

Виснажлива битва за Сєвєродонецьк ілюструє проблеми, з якими стикаються українські війська на тлі підготовки до наступного раунду бойових дій. Успіх Росії там був досягнутий у три етапи. По-перше, російські бронетанкові наступи на півночі та півдні уможливили артилерійський обстріл шляхів, які ведуть до Сєвєродонецька. Це завадило Україні встановити власну артилерію для захисту міста. По-друге, атаки російської піхоти змусили українські війська боронити позиції без підтримки. По-третє, російська артилерія вбила та поранила тисячі українських захисників.

Зараз у бойових діях настало певне затишшя. Українські війська відійшли на більш обороноздатну лінію на заході, а російська армія взяла паузу, щоб підтягнути свіжі мобілізовані підрозділи та перегрупувати техніку. Поки росіяни у процесі перегрупування, Україна та її партнери мають відповісти на два запитання. Як не дозволити Росії повторити те, що вона зробила у Сєвєродонецьку? І як Україні відвоювати втрачені території?

Читайте також: Як децентралізований підхід допомагає ЗСУ у війні з Росією – The Economist

Першим кроком є ​​ослаблення російських збройних сил. Погана підготовка та низький моральний дух військ зробили російських військових залежними від артилерійського вогню як головного засобу знищення противника чи його відступу. У розпал боїв за Сєвєродонецьк російські війська випускали близько 20 тис. снарядів на день, і вважається, що вони мають достатньо боєприпасів, щоб підтримувати цей рівень протягом кількох років.

Але ця залежність від артилерії також є головною вразливістю армії РФ. Оскільки Росія має обмежені запаси високоточної зброї та ще менше особового складу, здатного керувати нею, вона покладається на масове застосування некерованих снарядів. Їх доводиться перевозити з великих складів ближче до передової, щоб підрозділи матеріально-технічного забезпечення доставляли їх до артилерійських батарей. Їхні масштаби означають, що ці запаси неможливо легко приховати, що робить їх порівняно легкою мішенню. Як показала Україна протягом останніх двох тижнів, високоточні ракетні удари далекобійної зброї можуть ефективно позбавити російську артилерію боєприпасів.

Однак це лише придушує, а не усуває російську загрозу, оскільки Росія може просто перекинути більше боєприпасів. Як довго Україна зможе підтримувати таке придушення залежить від кількості ракет, які зможуть надати її партнери. Інше важливе питання полягає в тому, що Україна робитиме з затишшям, яке виникло внаслідок зменшення російського вогню. Без загрози безперервних обстрілів Україна повинна отримати змогу посилити атаки на російські артилерійські гармати.

Для цього потрібно, щоб союзники України постійно постачали 155-мм артилерійських боєприпасів для гаубиць, які передали країни НАТО. Україна інтенсивно витрачає свої запаси радянських 152-мм боєприпасів. І їй потрібно мати змогу так само масово застосовувати західну зброю, щоб знищити російську артилерію.

Україні також знадобиться багато безпілотних літальних апаратів для виявлення цілей. Росія використовує засоби радіоелектронної боротьби, щоб завадити українським безпілотникам збирати точні дані про розташування російських гармат. Одним зі способів придушення цих перешкод було б надання Україні протирадіолокаційних баражуючих боєприпасів.

Ще один спосіб, за допомогою якого можна знешкодити російські збройні сили, – це знищення їхньої командної інфраструктури. На відміну від знищення боєприпасів, яке тільки придушує російську артилерію, знищення штабів і, отже, добре підготованих командирів, матиме триваліший ефект. Цих людей неможливо швидко замінити. Їхня ліквідація уповільнить російське вторгнення.

Поєднання цих кроків може підірвати здатність Росії захопити більше української території. Але для справжньої перемоги України також потрібно буде звільнити вже захоплені території. Це вимагатиме широкомасштабного контрнаступу. Тут важливо розуміти, що деякі українські військові підрозділи є більш боєздатними, ніж інші. Найкращі з них, що нараховують близько п'яти бригад (бригада зазвичай складається з 2 000–4 000 військовослужбовців) мають високу кваліфікацію і багатий військовий досвід.

Однак ці підрозділи перебували на передньому краї оборони протягом останніх п'яти місяців, а отже виснажились і зазнали втрат. Основну частину Збройних сил України сьогодні становлять мобілізовані солдати, яких тренували у стислі терміни і які опановують більшість навичок безпосередньо на фронті. Хоча розподіл досвідченого особового складу серед мобілізованих допоміг підвищити стандарти, цим підрозділам бракує досвідчених командирів, які могли б координувати операції об’єднаних військових сил.

Читайте також: США значно сильніші за Росію. Час нарешті це показати, належно озброївши Україну – WP

Якщо Україна хоче провести великий контрнаступ і зрештою вигнати російську армію, її військові мають бути належним чином навчені та підготовлені. Піхоту зазвичай тренують 28 тижнів, а українські добровольці у Великій Британії проходять вишкіл лише три тижні.

Партнери України могли б забезпечити підготовку як командирів, так і новобранців. Але також важливо, щоб Україна не розпочала контрнаступ до того, як її сили будуть повністю готові. Інакше вона ризикує зазнати великих втрат. Тепер, коли виживання України гарантоване, її міжнародні союзники мають правильно оцінити масштаби та терміни, необхідні для досягнення перемоги. Україна може перемогти у цій війні, але їй потрібна постійна підтримка її друзів.

стратегія тактика контрнаступ перемога україни