Що потрібно для масштабної кампанії контрнаступу на Півдні України
Мік Раян, генерал-майор у відставці, який відповідав за весь військовий вишкіл та військову освіту в Австралії, досліджує потенційний контрнаступ України на півдні, а також викладає міркування щодо планування та проведення такої масштабної кампанії. Наводимо переклад треду.
Спочатку трохи історії. У 2002-2003 роках я навчався в The School of Advanced Warfighting (SAW) Корпусу морської піхоти США. Основна увага в ній приділялася проведенню воєнних кампаній та їхній розробці. Ми вивчали історію для розвитку цих навичок, включно з кампанією вторгнення Наполеона в Росію у 1812 році.
Тож розробка кампанії – це те, що мені дуже подобається вивчати, і я також трохи займався цим у реальному житті за кордоном. Чому це важливо? Бо я використовую свій досвід, свою освіту та свої дослідження за два десятиліття, коли розглядаю російську та українську кампанії у цій війні.
Отже, обговорімо кампанію українського контрнаступу на півдні, розпочавши із самого початку – це важливий контекст. Росія припустилася багатьох помилок у цій війні. Вона почала з поганої стратегії, підкріпленої хибними припущеннями.
Через погану тактику та логістику Росія витратила велику кількість живої сили та озброєння в ході невдалих наступів на Київ і Харків. Відтоді це обмежує її наступальний потенціал.
Тому, щоб досягти хоч якогось прогресу, росіянам довелося зосередити значну частину свого наступального потенціалу (не всі свої сили) на сході, щоб досягти заявлених Путіним результатів на Донбасі. Це зробило росіян уразливими в інших місцях.
І від початку вторгнення Україна, яка за розміром, населенням, економікою та військовими силами менша за Росію, гідно і розумно протистояла навалі. Як я вже писав раніше, у цій війні Росія бере масою, а Україна – розумом та серцем.
Хоча на деякий час українці були втягнуті у виснажливу боротьбу на Донбасі, поява HIMARS дозволила їм змінити хід війни і завдавати ударів по вразливих місцях окупантів на сході та півдні.
І хоча українці продовжують складну оборонну кампанію на сході, вони паралельно проводять військові операції для повернення територій на півдні, який, вочевидь, є найважливішим і вирішальним театром воєнних дій.
Отже, нині ми на тому етапі, коли багато хто чекає великого українського наступу на півдні. Протягом останніх двох місяців українці формували умови для цього, застосовуючи удари високоточною зброєю. Які аспекти важливі у такому наступі?
Політика. На український уряд, певно, тисне потреба розпочати наступ до зими, щоб зберегти підтримку Заходу. Президент України шукатиме баланс між поверненням української території та збереженням підтримки західних партнерів.
Ця мета існує у суперечності з військовим потенціалом (це нормально для війни). Пам'ятайте, війна – це досягнення політичних цілей. І як зазначає @MassDara, Україна не може дозволити собі нормалізацію статичної лінії фронту. Російську анексію ще не завершено.
Оперативне планування. Це важливий компонент військового професіоналізму. Завдяки належній оперативній розробці командири та їхні штаби впорядковують та організують тактичні цілі та дії для досягнення стратегічних та політичних цілей.
Для України їхньою метою буде досягнення оперативного результату на півдні. Це може бути мета, орієнтована на противника, наприклад, "знищення всіх російських сил на захід від Дніпра". Як альтернатива, це може бути їхня ізоляція, щоб змусити окупантів відступити.
Або це може бути географічна мета, зосереджена на деокупації певних населених пунктів і міст. Але кожна з цих цілей також включатиме зниження морального духу росіян. І вона буде спрямована на те, щоб вплинути на рішучість Кремля та російського народу продовжувати цю війну.
Життєво важливим аспектом розробки української кампанії контрнаступу буде визначення пріоритетів при розподілі сил, логістики, розвідки, транспорту та міжвідомчої взаємодії. Це вимагає планування, яке враховує кількість наступальних операцій одночасно та послідовність кожного наступу.
Час. На війні годинник завжди цокає. Вміння використовувати час – один із найважливіших моментів при плануванні та проведенні воєнних кампаній. Колін Грей пише, що "кожен військовий план на будь-якому рівні війни підпорядковується годиннику".
Українці визначатимуть найкращий час для проведення наступу. Це важливіша діяльність, ніж багато хто думає. Для цього будуть потрібні точні дані розвідки щодо російських резервів, бойового потенціалу і логістики, особливо у світлі недавніх російських підкріплень.
Часові рамки матимуть політичний вимір. Навіть якщо військові не повністю готові до наступу (на це може бути безліч причин), політичні імперативи можуть змусити вибрати час.
Важливо, що на час впливатиме здатність України зосереджувати та координувати сили, необхідні для ведення ближнього бою, інженерної підтримки, артилерії, авіаційної підтримки, зв’язку, логістики, РЕБ тощо. Це справді складно!
У наступальних операціях важливими є засоби розвідки (для пошуку, фіксації та знищення противника), артилерія, далекобійні удари, бронетехніка та підтримка мобільності (інженери). Потрібно безліч кожного з перерахованого, об'єднаних у бригади та дивізії. Все це підкріплюється навчаннями та тренуваннями.
Зрештою, буде потрібна і стратегічна підтримка. Українська промисловість та західні донори мають надати зброю, боєприпаси, розвіддані та іншу підтримку для наступу. Наступальні операції вимагають величезних витрат на військові матеріали та боєприпаси.
Було багато спекулятивних статей про те, коли може відбутися український наступ на півдні. Моя мета тут не визначити точні терміни чи результати, а обговорити, як українські планувальники кампанії можуть думати про майбутню масштабну битву.
