Том Купер: результати грандіозного російського наступу на Бахмут виглядають доволі мізерно

Аналіз опубліковано 18 серпня

ПОВІТРЯ/РАКЕТИ

Після серії [бавовняних – перекл.] самозаймань на різних російських авіабазах та складах боєприпасів в окупованому Криму, за даними агентурної розвідки, ПКС евакуювали вцілілі літаки з АБ "Саки". Але не хвилюйтеся: імперія завдала удару у відповідь. У властивому їй стилі. Вчора вранці Ту-22М3 ПКС використали два Х-22 для удару по Затоці на південь від Одеси. Крім того, що це своєрідне підтвердження того, що у ПКС майже не залишилося запасів Х-22 (мабуть, ці дві знайшли в якомусь кутку авіабази Ключі, що на Камчатці чи десь північніше…): вищестоящіє органи заявили про вбивство "понад 300 українських бойовиків". Мабуть, це означає, що в сучасні [російські] словники включено такі терміни як "українські діти-бойовики" та "українські пенсіонери-екстремісти" — інакше я просто не уявляю, на що ще вони могли націлитись в тому місці…

Не менш "військове значення" мали удари Х-59 по Миколаєву: два із них вчора долучились до знищення Чорноморського національного університету імені Петра Могили (певне, "університету бойовиків"? [сарказм автора – перекл.]).

БИТВА ЗА ДОНБАС

Харків... Попередні два дні місто обстрілювали сильніше, ніж кілька тижнів до того. Учора було вбито щонайменше 8 осіб, 18 поранено; сьогодні вранці надійшла інформація про ще більшу кількість жертв серед цивільних. Вишестоящі органи у москві навіть використали ракету "Калібр" для удару по ("військовому об’єкту") житловому будинку на Салтівці, а потім завдали удару по ("військовому") гуртожитку...

До питання, хто контролює які населені пункти: лінію фронту надійно укріплено з обох боків, вона пролягає від Соснівки до Прудянки, Дементіївки (обидва села під контролем українців) через Великі Проходи (сіра зона) до Малого Веселого, Тернової та Рубіжного (ці населені пункти захопили росіяни). 

На південний схід від Харкова минулого тижня росіяни захопили українців зненацька: атакували з Чкаловського через Нову Гнилицю на Гракове. ЗСУ вдалося зупинити їх лише у Ртищівці. Відтоді росіяни обстрілюють Базалівку і Леб’яже. Це недобре для українців, оскільки їх відкинули так, що М777 тепер не дістають до Куп’янська. 

Ізюм... На північний захід від міста 3-тій танковій бригаді ЗСУ, озброєній Т-72, упродовж минулих кількох тижнів не щастило під Балаклією. Тут вони втратили кілька сіл. Схоже на те, що десантно-штурмові та механізовані бригади ЗСУ виявилися значно більш ефективними за танкові бригади.

Чому в мене склалося таке враження? Бо в той час, коли 3-тя танкова не змогла втримати лінію фронту завширшки 4-5 км на південний схід від Харкова, на північ і на південь від Ізюма, 23-тя механізована два дні тому бригада розбила російську БТГр, поки та рухалася від Вірнопілля та Бражівки, щоб атакувати Нову Дмитрівку. На південний схід від Ізюма: після того, як підрозділи армії рф витурили з Довгенького (а насправді не дали туди повернутися після контратаки 93-тьої механізованої бригади наприкінці місяця), росіяни мінують усе в тому районі. Далі на схід: руїни Краснопілля, Богородичного і Тетянівки надійно утримують ЗСУ (росіян вигнали з усіх трьох населених пунктів). Гляньте на карту: 30-кілометрову зону цілий місяць утримує одна-єдина механізована бригада. Звісно, деталей ми не знаємо, але мені здається (за найбільш консервативними оцінками), що за цей період 93-тя демілітаризувала загалом аж три російські БТГр — коштом лише 1 (прописом — однієї) підтверджено знищеної БМП. 

Гаубиці FH77 – то “дуже погані новини” для ЗС РФ, адже українці отримали не просто самохідну модифікацію (гармати встановлені на шасі Volvo – як на фото). Ця гаубиця, до того ж, має дуло довжиною 52 калібри – а отже може відстрілювати керовані снаряди Excalibur на відстань до 60 км. Наостанок: усе це FH77 робить зі швидкістю 8–9 пострілів на хвилину.

Сіверськ... Різноманітні експерти передрікали/очікували, що Залужний проситиме в Зеленського дозволу відступити з територій на північний схід від Слов’янська і Бахмута, а проте лінія фронту в цьому районі залишається стабільною вже кілька тижнів. Звісно, росіяни час від часу намагаються проводити там "розвідку боєм", але 10-та гірсько-штурмова бригада і дві бригади Тероборони, схоже, без проблем ставлять ворога на місце. На схід ситуація, втім, дещо відрізняється. 

Район Бахмута... Почнімо з Соледара. Минулі 4-5 тижнів росіяни здебільшого нищили свої підрозділи, намагаючись захопити це село, надійно укріплене батальйоном 80-тої Десантно-штурмової бригади. Я вже збився з ліку, скільки разів росіяни заявляли, нібито захопили Соледар. Вчора виявилося, що вони — а саме принаймні одна ПВК — лише зараз, "нарешті", увійшла на його північно-східні околиці: бої там тривають за кожну хату. Українські позиції в Бахмутському (це село далі на південь утримує одне добровольче об’єднання) також перебувають під сильним натиском. 

Місто Бахмут... Два тижні тому 58-ма мотопіхотна бригада зуміла зупинити російський наступ на східні околиці міста. 

Далі на південь 72-га механізована бригада щонайменше тиждень перебуває під сильним тиском у Зайцевому та Кодемі. Росіяни уже встигли 4-5 разів заявити, що захопили Зайцеве, але насправді навіть втриматися у Вершині їм дуже непросто. Іншими словами, результати грандіозного російського наступу на Бахмут виглядають нині доволі мізерно. 

Лінія розмежування... У своїх "підсумкових" оглядах про події початку серпня я вже вказував, що минулими тижнями утримувати колишню лінію розмежування неподалік від Донецька українцям було аж ніяк не "весело". Росіяни "дико" обстрілювали й атакували такі села, як Нью-Йорк, Авдіївка, Піски, Красногорівка, Мар’їнка тощо. Станом на зараз перші два села ще тримаються. Проблема в тому, що росіяни вклинилися між ними: захопили Новоселівку Другу ще минулого тижня, а потім і Опитне.

Далі на південь північні околиці Пісків, схоже, перетворилися на сіру зону (тобто 56-ту механізовану бригаду звідти вибили), але атаки на Водяне і Невельське було відбито.

Не менше занепокоєння викликає ситуація у Новомихайлівці: відколи росіяни закріпилися у Солодкому, вона тепер зазнає атак з двох напрямків (зі сходу та півдня), не лише з одного. Наскільки мені відомо, цей сектор тримає українська 53-тя механізована. Певна річ, що це – велике утворення (з чотирьох механізованих батальйонів, щонайменше одного танкового батальйону, а також відділення ППО – воно навіть озброєне “Тунгусками”), проте ця бригада воює вже пів року і поки не отримувала значних підкріплень, а якщо й отримувала – то лише за рахунок тих Т-72, що вона захопила за час боїв. Словом, українському Генштабу вже час почати “щось із тим робити”, а не ігнорувати цей напрямок у своїх зведеннях.

ПІВДЕНЬ

Мелітополь… Російські штаби та склади у місті зазнають ударів так часто, а ЗС РФ зазнають таких значних втрат – а їхні військові чиновники такі впевнені у своїй здатності втримати контроль над містом, – що вони наразі роздають папірці із порадами щодо того, як убезпечити себе від ударів HIMARS.

Херсон… еххх… українська артилерія – а її нещодавно підсилили самохідними гаубицями FH77, які Україні надали шведи – так рясно обстрілює росіян, що подейкують, ніби останні вцілілі мости через Дніпро вже не функціонують. А ще 49-та армія РФ та 22-й армійський корпус евакуювали командні пункти з міста на лівий берег Дніпра. І, нарешті: усі російські контратаки на український “плацдарм у Білогірці” (вона розташована трохи південніше Давидового Броду) було відбито, а росіяни зазнали тяжких втрат.

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, повний переклад – тут.

стратегія хід війни тактика