Чим українські пілоти переважають російських на війні
Речник Командування Повітряних Сил Юрій Ігнат розповів АрміяInform про переваги українських військових пілотів і нагальні потреби ПС ЗСУ. Наводимо ключові тези розмови.
"Мотивація і бойовий дух — це те, про що треба сказати найперше. По-друге, наші льотчики найкращі, бо йдуть на нестандартні кроки, інколи — на самопожертву. Усе це множиться на прикриття власної ППО, бо повітряні бої в перші тижні вторгнення відбувались саме в зоні ураження українських зенітних ракетних комплексів, ПЗРК та зенітних гармат", — розповів Юрій Ігнат.
Коли російські льотчики бачать, що на їхню ланку чи ескадрилью сучасних Су-30 або Су-34 лоб у лоб виходять два-три наші безстрашні МіГи, — вони шоковані…
"Це реальні випадки цієї війни. Льотчик 40-ї бригади тактичної авіації Олександр Бринжала загинув біля Києва, тоді вони вдвох із напарником дали повітряний бій дванадцятьом російським літакам. Так, на жаль, у цьому бою Олександр загинув, він був удостоєний золотої Зірки Героя України. Але в тому бою вони збили три сучасні російські «сушки». Ця історія є показовою, коли наші льотчики на МіГ-29 вийшли переможцями з рахунком 3:1 проти російських літаків, у яких — сучасні засоби радіоелектронної боротьби, далі бачить радар, далі стріляє ракета, яка до того ж — з активною головкою самонаведення («вистрілив — забув»). Утім, такого результату можна досягти лише у ближніх боях з окупантами", — розповів Ігнат.
Фото: Костянтин Ліберов (серія "Штурмовики")
Юрій Ігнат згадує, що за пів року таких випадків було багато, і це говорить і про мотивацію, і про відмінну підготовку наших льотчиків. Протягом восьми років до повномасштабного вторгнення українські пілоти мали можливість підвищити свій рівень, вони здобували кваліфікацію «льотчик 3-го класу» вже у стінах Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
"Харківські випускники приходили у бригади вже із 200 годинами нальоту, — розповідає полковник Ігнат. — А через кілька місяців заступали на бойове чергування в системі протиповітряної оборони держави. Також щороку льотчики Повітряних Сил і армійської авіації залучалися як мінімум до десятка різних потужних навчань, серед яких — щорічні стратегічні командно-штабні навчання з нашими зарубіжними партнерами.
Зараз Харківський національний університет Повітряних Сил розосереджений по різних локаціях. "Курсанти не навчаються у класах, — розповів Юрій Ігнат. — Вони всі, разом із професорсько-викладацьким складом, — по військах. Причому в навчанні враховується потенційна можливість переходу ЗСУ на нові типи озброєння, авіаційної техніки, зенітних ракетних систем тощо".
Дивіться також: Фото дня. Пілоти ПС ЗСУ в усій своїй красі
Але, звичайно, вважає Юрій Ігнат, однієї мотивації та професіоналізму недостатньо. Не варто забувати про ще один суттєвий момент: наші льотчики працювали в зоні дії рідної системи протиповітряної оборони, а окупанти діяли над чужою і, м’яко кажучи, непривітною для них територією.
Після суттєвої втрати льотного складу й техніки в перші тижні вторгнення росіяни відчули брак професіоналів. Так, вони можуть мобілізувати багато людей, але льотчики — особлива категорія. А навіть досвідченого пілота транспортної авіації перевчити на винищувач, бомбардувальник або штурмовик — завдання дуже коштовне і надто розтягнуте в часі.
"Цього часу в них немає, — каже Юрій Ігнат. — Тому ми нерідко бачимо в кабінах їхніх літаків генералів, вищих офіцерів, яких, до речі, успішно збивали. Не допоміг окупантам ані досвід війни в Сирії, ані в інших гарячих точках. Бо там не було жодних засобів ППО, які могли їм якось загрожувати. Тож, не будемо недооцінювати ворога, але й переоцінювати їх теж не треба".
Фото: Костянтин Ліберов (серія "Штурмовики")
Загалом, за словами Юрія Ігната, Україні зараз дуже потрібні сучасні літаки та системи ППО: "Ми, безумовно, щиро вдячні партнерам, які поставляють нам запчастини до МіГ-29 чи ЗРК С-300, які вже стоять на чергуванні і вже збивають російські цілі, — говорить речник. — Це однозначно доповнює нашу оборону, підсилює наші спроможності в повітрі, зміцнює контроль за повітряним простором. Але нам потрібно більше сучасної техніки і озброєння, щоб на рівних протистояти російським окупантам".
Інший бік цього питання — ослабити спроможності росіян. Адже уся «російська» техніка чи не повністю складається з компонентів іноземного виробництва. "Ми постійно наголошуємо на контролі антиросійських санкцій, щоби російська армія не мала змоги отримувати деталі озброєння ані через треті країни, ані за допомогою контрабанди тощо", — розповів Ігнат.
