Стратегія "тисячі бджолиних укусів". Українці майстерно застосовують непрямий підхід у війні – WP
Постійний колумніст The Washington Post, воєнний історик Макс Бут пише про майстерність застосування ЗСУ стратегії непрямого підходу в умовах російської тактики м'ясорубки.
Якщо ви хочете зрозуміти, як українці воюють проти Росії, зверніться до книжки "Стратегія" 1954 року британського військового мислителя Безіла Лідделла Гарта. Гарт брав участь у битві при Соммі у 1916 році, більша частина його батальйону була знищена, і він зненавидів генералів, які відправляли солдат на смерть у лобових атаках. Гарт називав це "прямим підходом" до великих битв і приписував його видатному прусському стратегу XIX століття Карлу фон Клаузевіцу, який вважав, що "тільки велика битва може дати важливий результат".
Відкинувши підхід Клаузевіца, Лідделл Гарт схилявся до філософії стародавнього китайського стратега Сунь Цзи, який писав: «Найвища досконалість полягає в тому, щоб зломити опір ворога без бою». У трактатах, які він почав публікувати наприкінці 1920-х років, Гарт проаналізував тисячі років військової історії, щоб стверджувати, що ключ до перемоги полягає у тому, щоб завдати удару там, де його найменше очікують. Це дезорієнтує ворога психологічно та фізично та уможливлює порівняно безкровну перемогу. Він навів приклади від походу Ганнібала через Альпи до походу Шермана через Джорджію, щоб продемонструвати «перевагу непрямого підходу над прямим».
Багато істориків критикували Лідделла Гарта за вибірковий добір історичних фактів задля того, щоб кожен конфлікт відповідав його аргументам. Це правда, що жодна теорія не може пояснити всі воєнні результати за тисячі років. І все ж думка Лідделла Харта цілком придатна до опису війни в Україні. Росіяни застосовують жорстокий, бездумний прямий підхід, що нагадує Першу світову війну, а українці перехитрили їх за допомогою непрямого підходу, який, за словами Гарта, є відмінною рисою "видатних командирів".
Коли 60-кілометрові російські колони військової техніки на першому етапі війни рухались на Київ, вони загрузли через вправні точкові атаки ЗСУ й зрештою росіяни змушені були відступити. Це був непрямий підхід у найкращому прояві.
Перегрупувавшись у квітні, армія РФ перейшла до нової тактики: прямого наступу з безперервними артилерійськими обстрілами у дусі Першої світової війни. Попри захоплення Луганщини, окупувати весь Донбас росіяни так і не змогли, до того ж зазнали істотних втрат.
Відтоді Україна за допомогою ракетних систем HIMARS знищує російські командні пункти та склади боєприпасів далеко за лінією фронту. Така стратегія перешкоджає надходженню снарядів до російських батарей і значно сповільнює обстріл українських позицій.
9 серпня на російській авіабазі в окупованому Криму пролунала серія вибухів, які знищили або сильно пошкодили щонайменше вісім бойових літаків. Потім стався вибух на ще одному складі боєприпасів на півострові (неподалік Джанкоя – ред.). Неофіційно українська влада повідомила, що це справа рук спецпризначенців ЗСУ.
Зараз українці застосовують непрямий підхід, щоб витіснити російських окупантів з Херсона. Замість прямого штурму, який призвів би до великих втрат, українці пошкодили мости через Дніпро за допомогою високоточної зброї, залишивши російські війська у Херсоні у скрутному становищі. Аналітики вважають, що в якийсь момент росіянам доведеться залишити Херсон через проблеми з постачанням і ризик бути захопленими. Аналогічна українська стратегія руйнування логістики раніше змусила росіян евакуюватися з острова Зміїний, стратегічної точки в Чорному морі.
"У нас немає ресурсу засипати тілами і снарядами території, як це робить Росія. Тому треба міняти тактику, воювати в інший спосіб ", – заявив міністр оборони України Олексій Резніков. Інший український чиновник сказав Wall Street Journal, що вони завдають армії РФ "тисячі бджолиних укусів".
Читайте також: Як ЗСУ "роз'їдає" російську армію, застосовуючи "стратегію корозії"
Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян написав, що українці застосовують стратегію "корозії", спрямовану на ослаблення "російської фізичної, моральної та інтелектуальної боєздатності". Інша назва цієї стратегії, як зазначає Раян, – "непрямий підхід", за який виступав Безіл Ліддел Харт.
Проблема в тому, що непрямими атаками важко досягти вирішального результату. Рано чи пізно, якщо українці хочуть звільнити свою землю, їм доведеться вдатися до масштабного наступу. Але наразі вони виявляють кмітливість і роблять все можливе, щоб послабити загарбників до того, як це станеться.
