Якою прем'єркою Британії буде Ліз Трасс і що очікувати від неї Україні
Міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс перемогла на виборах лідера Консервативної партії та стане новою прем'єр-міністеркою країни.
Результати виборів були оголошені в понеділок на з'їзді партії, повідомляє "Європейська правда".
Трасс у фінальному турі виборів перемогла колишнього міністра фінансів Ріші Сунака. Вона набрала 81 326 тисяч голосів членів партії, а Сунак – 60 399 голосів.
Як зазначає The Economist, Трасс виграла конкурс багато в чому завдяки своїй життєрадісності, яку вона поділяє із Борисом Джонсоном. У ході передвиборчої кампанії вона відкидала попередження про важкі часи від Ріші Сунака, свого суперника на останньому етапі конкурсу. "Я не згодна з цими розмовами про занепад, – сказала вона. – Я вірю, що найкращі дні нашої країни ще попереду". Такий оптимізм знайшов відгук серед партійних активістів. Її колеги вважають, що її позитив може сподобатися ширшому електорату.
"Вона – самопроголошений радикал, і, можливо, найзапекліший прихильник тетчерівських традицій, який обіймав цю посаду після відходу самої Тетчер з Даунінг-стріт 31 рік тому. Вона має грандіозні амбіції щодо перетворення млявої економіки Великої Британії, щоб вона не перетворилася на соціал-демократію з низькими темпами зростання та високими податками. Для неї це не лише економічний, а й моральний вибір: хто хоче жити у суспільстві, де держава забирає половину вашого прибутку?" – зазначає британський тижневик.
Цікаво, що, як пише ЄП, Мері Елізабет Трасс народилася в 1975 році в сім’ї професора математики та медсестри, політичні погляди яких описувала як ліві. Вона пригадувала, що мати в дитинстві водила її на акції протесту проти рішення Тетчер дозволити розміщення американських ядерних боєголовок на військовій базі біля Лондона.
Вищу освіту майбутня політикиня здобула в Оксфордському університеті, де й стала на шлях консерватизму. Навчалася вона на престижній бакалаврській програмі "Філософія, політика та економіка", створеній спеціально для майбутніх політичних лідерів (серед іншого, її закінчили Джеймс Кемерон і Джеремі Гант, колишній конкурент Бориса Джонсона за посаду лідера консерваторів).
Після кількарічної роботи в приватному бізнесі Ліз Трасс намагається почати кар’єру в політиці.
Двічі – у 2001 та 2005 роках – вона програє вибори на своїх округах у Західному Йоркширі. Але з третьої спроби, у 2008-му, обирається до міської ради міста Гринвіч і починає працювати в консервативному аналітичному центрі Reform.
Там її помічає тодішній лідер Консервативної партії та майбутній прем’єр Девід Кемерон – і обирає кандидаткою на округ Південно-Західний Норфолк. Вибори 2010 року Трасс виграла з відривом у понад 13 тисяч голосів.
Після цього остаточно сформувалися її політичні погляди – це лібертаріанство тетчерівського зразка: менше податків і соціальних виплат, більше підприємницької свободи й вільної торгівлі. Ці ідеї викладені у книзі "Звільнена Британія" (Britannia Unchained), яку Трасс видала у 2012 році у співавторстві з чотирма однопартійцями.
У 2012 році політикиня почала працювати в міністерстві освіти, а за два роки очолила міністерство екології.
В уряді Терези Мей Трасс спершу очолює міністерство юстиції, потім починає працювати державним секретарем міністерства фінансів.
Ліз Трасс однією з перших підтримала кандидатуру Бориса Джонсона після відставки Терези Мей у 2019 році. У його кабінеті вона спершу стала міністеркою міжнародної торгівлі (посада, утворена після Brexit).
До призначення на одну з найважливіших посад – глави Форин-офісу – Трасс домоглася укладання двосторонніх торговельних угод із понад 60 країнами (в тому числі з Україною).
А вже на посаді міністерки закордонних справ вона вирішила виявити себе як потенційного лідера торі.
Так, Трасс підтримала жорсткий курс щодо Brexit та відіграла головну роль у намірах Лондона переглянути Північноірландський протокол – частину угоди про вихід із ЄС, яка регулює митний кордон із Північною Ірландією (за що Євросоюз подав на Британію до суду).
Ліз Трасс. Фото: REUTERS / Kuba Stezycki
І, зрештою, не варто забувати про безкомпромісну позицію Трасс щодо Росії та її повномасштабного вторгнення в Україну, яка в дечому навіть більш категорична, ніж у її боса. Під час передвиборчої кампанії Трасс пообіцяла бути "найбільшим другом" України за прикладом Бориса Джонсона, якщо переможе на виборах за посаду лідера консерваторів.
Вона також заявила, що в разі обрання на посаду глави британського уряду буде готова застосувати ядерну зброю, навіть якщо це означатиме "глобальне знищення".
Ще в лютому Ліз Трасс заявила, що підтримує громадян Британії, які мають намір долучитися до Інтернаціонального легіону, який воює в Україні проти РФ. Щоправда, ті слова викликали хвилю критики, а міністру оборони Бену Воллесу довелося окремо застерігати від поїздок на українську територію.
Позиція потенційної прем’єрки Британії щодо України та Росії давно відома і незмінна: "Ми не зупинимось, доки Путін не зазнає краху".
Як пише The Economist, Трасс переосмислила зовнішню політику Великої Британії як цивілізаційну битву між автократіями та тим, що вона називає "вільним світом", зі Сполученим Королівством в центрі "мережі свободи".
