Як Лозниця і Хржановський у вишиванці просували російські наративи на Венеційському кінофестивалі (Погляд)
Журналістка Людмила Семенюк, яка нині перебуває на Венеційському кінофестивалі, вважає, що фільм Сергія Лозниці "Київський процес", який він презентував разом зі скандальним режисером і худкерівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Іллею Хржановським, завуальовано підіграє російським наративам. Далі пряма мова.
Перевертні… В народі їх ще називають вовкулаками. Можуть приймати подобу тварин, рослин, явищ… Або фільмів.
Один із таких фільмів показали на Венеційському фестивалі. Нібито від імені України, хоча офіційно наш день 8 вересня.
Перевертням треба було спрацювати на випередження. Показати Європі нашвидкуруч змонтований фільмець під назвою «Київський процес», про те, як під час Другої Світової 15 гітлерівських окупантів були піддані відкритому суду, а потім їх привселюдно повісили на Майдані під схвальні вигуки двохсоттисячного натовпу киян.
Як сприймуть це кіно, наприклад, ті ж німці, які зараз допомагають нам? Як сприймуть європейці, де давно існує заборона на смертну кару?
Щоб сприйняли так, як треба Росії, режисер Сергій Лозниця дав широке роз‘яснення на пресконференції: «Это все очень печально. Как только стали падать бомбы, как начали уничтожать людей — поднялись волны встречной ненависти, нас всех накрыло этим девятым валом ненависти, и это вернуло нас на 80 лет назад… Фильм появляется в тот момент, когда нас опять накрывает та же волна. Это чума, которая приходит ниоткуда… Этой чуме мы не способны сопротивляться — вот эта мысль ужасна. Сила ненависти велика — это ужасно».
Тобто, за словами Лозниці — печально і ужасно не те, що українців винищують як націю, а те, що українці сміють ненавидіти своїх вбивць!
Є у фільмі і натяки на сьогоднішні події: мовляв, Хрещатик же тоді ми самі, а не вороги підірвали…
Читайте також: Керівник Інституту нацпам'яті відповів Лозниці, який зняв документальне кіно про Бабин Яр, але мало обізнаний про трагедію
Є релігійні меседжі російської церкви: нинішні київські схили та пам‘ятник Володимиру Великому із хрестом в руці у сірому тумані як метафора українського морального затуманення. І рецепт лікування цього затуманення на пресконференції від Лозниці: «Я здесь надеюсь на нейробиологов, физиологов, которые занимаются головным мозгом, на их способность исследовать цепочки, которые приводят к агрессии, и как-то локализовать вовремя, в том числе и медикаментозными способами, нежелательную агрессию в человеческом организме».
Ага, лоботомію кожному українцю, щоб возлюбив старшого брата за всі його злодіяння. І шалено різало слух оце його «мы, нас». Яке відношення до України має цей вовкулака? Чому всюди його називають українським режисером? А спробуйте хтось із дійсно українських режисерів отримати дозвіл кегебістів до архіву та документальних кадрів у тому російському Красногорську, де Лозниця отримав все, що хотів не лише для цього фільму, а й для свого скандального «Бабиного яру», щоб показати, що не лише фашисти знищували євреїв, а й українські націоналісти. За що, звісно, нещодавно отримав премію на російському фестивалі.
Лозниця і Хржановський на Венеційському фестивалі. Фото: Людмила Семенюк/ФБ
І як плювок в обличчя кожному українцю — вишиванка, яку натягнув на себе російський продюсер і на сьогодні головний ідеолог та куратор Лозниці — Ілля Хржановський…
