Росія тікає? Контрнаступ України на Харківщині загнав Кремль у глухий кут, – The Economist
The Economist пише про блискавичний контрнаступ ЗСУ на Харківщині і його вплив на подальший хід війни. Наводимо дещо скорочений переклад тексту.
Раптовий контрнаступ України, який розпочався 6 вересня, продовжує придушувати російську оборону на північному сході країни. Вранці 11 вересня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що за 11 днів українські війська відвоювали понад 3000 квадратних кілометрів – набагато більше, ніж Росія захопила за кілька місяців напружених боїв із квітня. За іншими даними, ця цифра може становити близько 9 000 квадратних кілометрів, що приблизно дорівнює площі Кіпру.
Контрнаступ ЗСУ супроводжувався повідомленнями про панічний відступ російських солдатів, про оточені підрозділи армії РФ та велику кількість покинутої військової техніки. Звільнення ЗСУ двох логістичних центрів, Ізюма та Куп'янська, фактично поклало край грандіозним планам Росії щодо захоплення всього Донбасу. Це також відкриває перспективу повернення Україні міст, як-от Сєвєродонецька, які Росія окупувала лише після кількох місяців кровопролитних боїв.
Розгром російських підрозділів, який Кремль непереконливо називає «перегрупуванням», свідчить про те, що семимісячна війна, можливо, досягла переломного моменту.
Контрнаступ на Харківщині, безумовно, заскочив російське командування зненацька. Він почалася 6 вересня, після двох днів інтенсивного артобстрілу, як операція з оточення міста Балаклія. Протягом наступних трьох днів легкоозброєні українські війська проривалися на схід, щоб захопити Куп'янськ, великий залізничний і автомобільний вузол.
До 10 вересня Ізюм, ще один важливий осередок у цьому районі, був оточений після того, як більшість російських сил втекла на схід. Бої тривали до ранку 11 вересня, але карта, оприлюднена російським міністерством оборони пізніше того ж дня, свідчила про те, що російські війська відійшли практично з усієї Харківської області до нової лінії оборони вздовж річки Оскіл. Незрозуміло, як довго може протримається ця нова лінія, оскільки українські підрозділи все ще просуваються на схід.
Росіяни кинули на Харківщині чимало військової техніки. Фото: Генштаб ЗСУ
Секретний контрнаступ України залежав від її здатності перешкоджати вільному пересуванню російських літаків біля лінії фронту. За словами військового джерела, це стало можливим завдяки новим поставленим американськими протирадіолокаційним ракетам, системам зв’язку та зенітним установкам.
Але джерело каже, що успішний контрнаступ став можливий також завдяки тактичним хитрощам. Українці навмисно скоротили кількість важкого озброєння у складі ударного угруповання, а в початковому прориві під Балаклією, згідно з російськими повідомленнями, брало участь лише з 15 танків. Насправді це був обманний прийом, щоб створити враження, що атака призначена лише для того, щоб скувати російські сили і не дати їм передислокуватися для захисту від передбачуваного головного контрнаступу далі на південь. Російське верховне командування стало заручником власної зарозумілості. "Вони завжди дивилися на нас як на молодшого брата, – каже джерело. – Настав час почати поважати нас".
На якомусь етапі українські підрозділи просувалися так швидко, що високопосадовці не знали, як далеко вони встигли зайти. OSINT-аналітики, що відстежують хід війни, змушені були щогодини перемальовувати свої карти. Очільник Луганської області Сергій Гайдай сказав, що, на його думку, це "питання часу", коли українські війська перетнуть річку Донець і увійдуть в окуповані Росією міста Луганської області Сватове, Рубіжне, Лисичанськ та Сєверодонецьк.
Росіяни кинули на Харківщині чимало військової техніки. Фото: Генштаб ЗСУ
Поки лишається тільки здогадуватися, чи може Україна тепер скористатися російською розгубленістю, щоб завдати удару в іншому місці: або посиливши контратаку в Херсоні, або відкривши третю вісь контрнаступу деінде. Дехто припускає, що Україна може відкрити ще один фронт у Запорізькій області, із зухвалою вилазкою на південь до Азовського моря, щоб позбавити Путіна сухопутного мосту до Криму. Деякі українські чиновники наполягали на такому наступі, але зрештою зупинилися на контрнаступі на Херсонщині.
Наступ України застав Кремль зненацька і змусив його шукати відповіді на неприємні запитання. Російські військові блогери лютують від приниження Росії. Вони звинувачують російських генералів, міністра оборони Шойгу та дедалі частіше самого Путіна. Ігор Гіркін, ультранаціоналіст, який очолював наступ російських військ на Донбасі у 2014 році, передбачив повну поразку армії РФ. "Ми вже програли, решта – питання часу", – сказав він своїм майже півмільйонним підписникам у Telegram.
Експерт аналітичного центру CNA Майкл Кофман зазначив, що якість російських військ падає, а ті, хто перебуває на передовій, виснажені через відсутність ротацій. "У Кремля немає людських ресурсів для підтримки цієї війни", – сказав Кофман.
Тим часом Путін на позір не помічає цих проблем. Поки українці билися за Ізюм 10 вересня, він продовжував здійснювати плани з відкриття грандіозного оглядового колеса на ВДНГ, тематичного парку сталінської епохи в Москві. Колесо огляду – найбільше в Європі, заявив Путін, ідеальне місце для сімейного відпочинку. Він нічого не сказав про поразки Росії на полі бою. Міністр закордонних справ РФ Лавров випромінював атмосферу впевненості. Росія може бути відкрита для переговорів, сказав він російському телеканалу, але її противники "мають розуміти, що чим довше вони відкладають цей процес, тим складніше їм буде вести з нами переговори".
Утім, зараз лідери України вважають, що переговори найкраще вести на полі бою. Виступаючи 10 вересня на Ялтинському форумі європейської безпеки, зустрічі міжнародних дипломатів, експертів та політиків у Києві, Володимир Зеленський висловив роздратування щодо того, що неназвані західні лідери спонукають його піти на угоду з Путіним. "Деякі лідери штовхають нас до зайвих обіймів, – сказав він. – Ні, ми не можемо дозволити собі зупинитися".
