Куди далі рухатись українській армії? – The Economist

Місяць тому аналітики ставили собі питання, чи здатна Україна на великий наступ. Тепер питають, як далеко це зайде. Українська армія блискавично пройшла північно-східною частиною Харківської області, звільнивши величезні території. На півдні вона тіснить російські підрозділи, що застрягли на західному березі Дніпра в Херсоні. Російська армія виснажена, дезорієнтована і деморалізована. Але Генеральний штаб ЗСУ має вирішити: чи берегти свої ресурси, чи закріпити свою перевагу третьою атакою.

Наразі наступ на Харків здебільшого завершився, російські підрозділи відступили на схід від річки Оскіл та водосховища. Але бої тривають на нерівних краях нових ліній фронту. Українська армія захопила Студенок і Соснове на східному березі річки Донець (в яку впадає Оскіл). Також атакує на півночі Донецької області в районі Лимана. Ці кроки загрожують захопленим влітку російським позиціям у сусідній Луганській області. Продовжується і партизанська діяльність.

Незрозуміло, чи спрямована ця активність оборонців України на стримування російських військ, перевірку їхньої сили чи підготовку ґрунту для нового наступу. Українські війська прагнуть використати свій імпульс, користуючись безладом у російських лавах. Дехто сподівався, що російські лінії комунікацій в Луганську також зруйнуються, що дозволить Україні просунутися далі на південь.

Президент Росії Путін розпочав цю війну, визнавши незалежність "ДНР" і "ЛНР", двох сепаратистських угруповань, озброєних і підтримуваних Росією з 2014 року. «Головна мета — звільнення всієї території Донбасу», — повторив Путін 16 вересня. Якщо він виявиться неспроможним захопити й утримати Донбас, російська війна втратить більшу частину своєї мети.

Фото: Генштаб ЗСУ

Російські позиції в Луганську, ймовірно, захищені більшою кількістю військ і краще укріплені, ніж у Харкові, тому їх не так легко зламати. Багато підрозділів, які втекли з Харкова, тепер відправлені на укріплення Донецька. А російські маріонетки з "ДНР" і "ЛНР", які безладно втекли з Харкова — деякі були покинуті регулярними солдатами армії РФ, — швидше за все, стоятимуть і воюватимуть на своїй території на Донбасі. Багато залежить від того, чи зможе російське вище командування стабілізувати ситуацію і не допустити поширення паніки.

Варіанти України залежать від того, скільки в неї залишилося в резерві, а цього ніхто не знає напевно. За словами Крістіана Фройдінга, німецького бригадного генерала, який очолює українську групу в міністерстві оборони Німеччини, Україна спрямувала до трьох бригад для харківського контрнаступу. Деякі з цих сил потребуватимуть відпочинку та поповнення; інші все ще будуть залучені до залишкових боїв. Джерело в українському військовому відомстві припускає, що ще одним питанням є термінове зміцнення нещодавно звільненого кордону на Харківщині. За його словами, будівництво оборонних споруд, ймовірно, відверне серйозні ресурси терміном до двох тижнів.

"Я не хочу говорити надто багато про українські резерви з очевидних причин, — сказав один західний чиновник, виступаючи 12 вересня, — але вони дійсно мають деякі елементи в резерві, які можуть розгорнути". Але Україна, зазначає він, як і Росія, стоїть перед дилемою, коли й куди їх спрямувати — "що посилити, а де взяти на себе більший ризик". Інші офіційні особи попереджають про небезпеки, пов'язані із надмірними діями України.

Найбільші військові зусилля України все ще припадають на Херсонську область, де окремий контрнаступ триває вже третій тиждень. Тоді як атака на Харків покладалася на швидкість і несподіваність, щоб пробити уразливі позиції ЗС РФ, деокупація Херсона проводиться обережніше. Вона поширюється на набагато більший фронт, розрахована на повільніше просування та зосереджена не на звільненні території, а на тому, щоб зробити життя російських окупантів якомога нестерпнішим.

Це значною мірою битва на виснаження. Невеликі підрозділи влаштовують рейди на контрольовану Росією територію, а українські ракети безжально б’ють по складах боєприпасів і мостах через Дніпро, щоб перекрити російське постачання. ВДВ, елітні російські повітряно-десантні сили, дислоковані в Херсоні, зазнають значних втрат (хоча це стосується й України). «Моральний дух низький, вони роздроблені й... намагаються перекинути сили [на захід] через річку», — каже західний чиновник, описуючи 20-тисячну російську присутність на західному березі. Україна, вочевидь, чекає, поки логістичні проблеми в Херсоні досягнуть крайньої точки, перш ніж спробувати великий наступ наземними силами.

Є й інші варіанти. Володимир Зеленський спочатку хотів, щоб ЗСУ здійснили амбітний наступ через Запорізьку область, який мав би розрізати російські війська в Україні надвоє, розітнути так званий сухопутний міст Росії до Криму та зрештою повернути Маріуполь. Українські генерали та західні радники переконували його, що Україна не має достатньо підрозділів для такого сміливого нападу і що це було б необачно.

Фото: Генштаб ЗСУ

Натомість Україна обрала кампанію в Херсоні, а також більш зручний контрнаступ на Харківщині, який спочатку мав набагато скромніші цілі. Але вона, як і раніше, хоче зруйнувати російські позиції на півдні. "Великий запорізький тиск на Мелітополь все ще триває, якщо тільки ми не побачимо ширший розвал російських фронтів, — каже Франц-Штефан Гаді з Міжнародного інституту стратегічних досліджень. — Питання у тому, коли й чи вдасться сформувати достатню кількість резервних бригад для проведення такого наступу в найближчі місяці".

Українські артилерійські системи, безсумнівно, скриплять після місяців інтенсивного використання. Потреби двох одночасних наступальних операцій також призвели до витрати великої кількості боєприпасів. Але немає жодних ознак того, що підтримка Заходу сповільнюється. Приміром, 15 вересня Америка оголосила про черговий пакет озброєнь для України на суму 600 млн доларів.

Саме Україна зараз диктує темп війни. Російські ракети продовжують завдавати ударів по українській інфраструктурі, подекуди російські війська продовжують наступ. Протягом кількох тижнів вони атакували Бахмут на Донеччині й останніми днями досягли у цьому певного прогресу. Проте ці атаки є передбачуваними, тривалими та дорогими з точки зору втрат. Навряд чи вони змінять контури війни.

Один європейський військовий чиновник каже, що виведення російських військ із Харківської області, вже практично завершене, ставить хрест на російських прагненнях на захід від Дніпра – прагненнях, які виглядали неправдоподібними ще до цього місяця. Але, додає чиновник, Путін не відмовився від ідеї відрізати Україну від Чорного моря, захопивши Одесу. Російська армія розглядає можливість наступу на неї не через Миколаїв, де її було зупинено в перші місяці війни, а через північну частину Миколаївської області.

Насправді Росія не має ні людей, ні маневровості для прориву, подібного до харківського контрнаступу ЗСУ. Вона формує резервні батальйони, об'єднані в новий 3-й армійський корпус, що базується в Муліно, і має досить потужну зброю. Українські чиновники вважали, що Кремль притримає новий корпус і використає для великого наступу. Натомість, схоже, його було введено в Україну частинами. Генштаб України стверджує, що деякі підрозділи корпусу були спрямовані для зміцнення російської оборони в Донецькій та Запорізькій областях.

Глибина російських проблем із кадрами, оголена харківським контрнаступом ЗСУ, останніми днями стала ще очевиднішою. На одному з відео, поширеному в Telegram, показані фотографії молодих російських офіцерів, які відмовилися служити в Україні, наклеєні над пісуарами як ритуальне приниження. "Те, що офіцери, які мають служити командирами рот або заступниками командирів в елітних підрозділах, відмовляються служити, говорить про масштаби проблеми відмовників", – зазначає Роб Лі, експерт Королівського коледжу Лондона.

На іншому відео людина, схожа на Євгена Пригожина, голову ПВК Вагнера, звертається до групи ув'язнених у російській в'язниці. Пригожин, який свого часу провів дев'ять років у в'язниці за пограбування та шахрайство, запропонував засудженим свободу, якщо вони "відпрацюють" шість місяців в Україні. "Якщо ви приїдете в Україну і вирішите, що це не для вас, — додав він, — ми вас стратимо". У пізнішій заяві Пригожин не підтвердив справжність відео, але сказав слова для росіян, які можуть гидувати виряджанням засуджених на лінію фронту: "Або приватні військові компанії та ув'язнені, або ваші діти, — сказав він. — Вирішуйте самі".

стратегія хід війни тактика контрнаступ зсу