Найманці, кадировці та ФСБ. Війська, які не мають єдиного командування і цілей, прямують до розвалу
Ми знаємо, що всередині російських військ існує неприязнь. Ми також знаємо, що вони походять із різних соціальних верств. І йдеться не лише про армію, національну гвардію (Росгвардія) чи приватні військові компанії, серед яких найголовнішою є ПВК "Вагнер". Напруга існує також всередині власне армії, регіональних батальйонів (головним чином це підрозділи Рамзана Кадирова) та інших. У минулу суботу-неділю ми були свідками перестрілки в Херсоні між кадировцями, ФСБшниками та найманцями Вагнера. Росіяни намагалися видати це за бойове зіткнення з українськими силами спеціального призначення поблизу вокзалу, – пише у блозі Надін Бжезінськи.
Українські збройні сили чинять все більший тиск на Херсон. Крім цього, там є проблеми з постачанням. Тому тут є версія, що поїзд, за який виникла сутичка, або привіз щось цінне з вантажу, або про цей вантаж ширилися чутки. Хай там як, три військові структури, які не мають спільного командування, вирішили за це повоювати. Версія ґрунтується на локації, де все відбувалося, і більше ні на чому. Ось два варіанти пояснення, опубліковані в Telegram:
Скріншот з відео перестрілки між російськими підрозділами в Херсоні
У Херсоні збунтувалися найманці з ПВК «Вагнер», кадировці намагалися їх приборкати.
За день до цього, 17 вересня, у тимчасово окупованому Херсоні сталася перестрілка. За інформацією спецслужб України, бійці Кадирова стріляли в найманців з ПВК «Вагнер», недавно завербованих власником цієї приватної військової компанії в російських тюрмах і колоніях.
Окупанти не можуть в будь-який спосіб розділити «сфери інтересу» на окупованих територіях України і дедалі частіше вдаються до зброї під час вирішення «суперечок».
Учора в Херсоні сталася перестрілка між найманцями приватних військових компаній, які були засуджені в Російській Федерації, кадировцями та ФСБ.
«Сторони агресивно ділили награбоване перед втечею на тлі новин про наближення Збройних сил України», – заявив Михайло Подоляк, радник голови офісу президента України.
Гаразд, і чому це має значення? По-перше, відсутня єдність і щодо задачі, і щодо командування. Це починає виглядати так, ніби кожний боєць сам за себе. Або кожний підрозділ.
Армії, у яких нема згуртованості, логістики, та моралі, – це армії, які перебувають на межі розвалу. Згаданий вище випадок не є першим, він просто найсерйозніший. І ще ось що: війська, що повертаються до Федерації, «випускають пару» – з прогнозованим результатом:
Найманець ПВК Вагнера 16 вересня напав на росгвардійців у готелі Воронежа. Чоловік із позивним «Марлін» нещодавно повернувся з ДНР. Під час обшуку у нього знайшли 476 набоїв та порушили кримінальну справу. Це не перший випадок, коли ті, хто повернувся зі «спецоперації», порушують закон.
У Тулі учасник війни влаштував бійку у піцерії та побив стільцем її директора. А під Смоленськом лейтенант здійснив озброєний наліт на санаторій, де мешкають біженки та їхні діти. За його визнанням, на війні він убивав людей.
У Брянську учасника СВО засудили за дідівщину. Командир роти був незадоволений своїм підлеглим, побив його та спробував задушити. Суд оштрафував його на 50 тис. рублів. Ще один учасник війни попався силовикам із бойовими гранатами. 53-річного росіянина було затримано на вокзалі Єкатеринбурга. Чоловік пояснив, що привіз боєприпаси з поля бою.
У Білгородській області почастішали випадки зґвалтувань солдатами, які прибули на ротацію.
У минулому війська мали час скинути напругу. Марш від поля бою додому займав чимало часу. Західні війська, наприклад, довго поверталися з Німеччини на батьківщину. Це ж стосувалося і радянських військ, хоча тут частково причина була іншою.
У В’єтнамі та Афганістані цей шаблон зламали сучасні засоби транспортування. Я використовую В’єтнам як приклад, бо американські військовослужбовці відчували зневагу зі сторони багатьох цивільних. Радянські війська, повернувшись з Афганістану, опинилися в країні, якій до них було байдуже. На час виведення військ війна була вкрай непопулярною. Солдати регулярно вступали в кримінальні структури, бо це була єдина доступна для них робота.
У польових умовах поширюється алкоголізм. Ми маємо свідчення, що це відбувається знову.
Цей шаблон притаманний багатьом арміям, чиї війська поверталися додому.
Валерій Глушков, капітан радянського танкового батальйону в Афганістані в 1980-ті, знає смак війни – і гіркоту поразки.
«Для більшості з нас було вкрай складно повернутися до цивільного життя, і в Афганістані моє бачення світу змінилося», – каже він, виблискуючи трьома золотими передніми зубами.
З часу ганебного відступу Радянського Союзу в Афганістані у 1989 році подальша зневага суспільства до ветеранів часто призводила до алкоголізму, наркоманії та участі в організованій злочинності.
Чи побачимо ми повторення цієї історії? Я вважаю, що бачимо вже. Втім, виведення російських військ спричинить ще одну проблему. Хоча технічно всі вони є ветеранами, включно з «військкорами», вони належать до різних організацій. І в зоні бойових дій вони вже воюють один з одним.
У той час, коли все вже валиться під тиском санкцій та ізоляції, формуються угруповання. Не пішло на користь і те, що Владімір Путін, як повідомляли, наказав олігархам створити свої приватні військові компанії, скорочено ПВК. Іншими словами, приватні армії.
Наскільки я розумію ситуацію, в армії це регіональні підрозділи проти регулярної армії. Ось чому відбувалися перестрілки між кадировцями та регулярними військовослужбовцями з Тиви. Націоналісти, частина рашистського руху, бояться, що зростання кількості подібних підрозділів означає посилення місцевого націоналізму.
А є ще ФСБ та національна гвардія. У них різні інтереси на засадничому рівні. Путін звинувачував 5-й відділ ФСБ у всіх цих провалах, тому любові між ними лишилося небагато. Далі ОМОН, особливо спеціальні підрозділи СОБР. Додамо до цієї суміші ГРУ, військову розвідку. ГРУ також залучене в активних заходах за кордоном, наприклад, у США.
І так наче справи й без того недостатньо погані, є ще Вагнер, точніше, підрозділи найманців загалом. Виглядає так, що весь цей розбрат створив передумови для чималеньких проблем. І я не одна, хто так вважає. Росіяни підтверджують:
Програючи війну, Путін стрімко втрачає рейтинг, легітимність та вплив на чиновників. Ситуація наближається до хаосу «пізнього Єльцина»: владна вертикаль почне обсипатися, прогнозує колишній чиновник АП та спічрайтер Путіна політолог Аббас Галлямов у колонці для телеграм-каналу «МО».
Колективне звернення 65 муніципальних депутатів двох столиць, які звинуватили Путіна в держзраді і зажадали його відставки, – лише перша ластівка. На зустріч до нього дедалі частіше запізнюються лідери дружніх держав: на вересневому саміті було вже три такі епізоди.
«Зворотний відлік уже ведеться, — пише Аббас Галлямов. — Легітимність Путіна слабшає, скоро рейтинг у нього буде не вищим, ніж у Єльцина наприкінці правління».
У цьому контексті поява державних угруповань, які воюють між собою, має сенс. 1990-ті були періодом бандитських воєн у буквальному сенсі цього слова та підривів автомобілів. Спадщина Путіна буде похмурою.
