Росія хоче замкнути Україну в радянському підвалі, – Пітер Померанцев

Тимчасом як Путін виголошував свою останню промову в Кремлі, натякаючи на ядерні загрози часів "холодної війни", середньовічну священну війну з "сатанинським" Заходом та відновлення СРСР шляхом анексії частини України, українська армія продовжувала звільняти окуповані Росією території.

Коли українські війська протягом останніх кількох тижнів звільняли Харківщину від російських окупантів, їх з полегшенням зустрічали місцеві жителі. Багато хто розповідав, як вони провели тижні, а іноді навіть місяці, переховуючись у своїх підвалах від російського вторгнення. Такі підвальні історії є одним з повторюваних лейтмотивів цієї війни.

З лютого українці ховалися в підвалах заради безпеки, шукаючи притулку від бомбардувань. По всій Україні були підземні лікарні та підземні школи, підземні телестудії та підземні концерти. Близько 2500 цивільних осіб сховалися в лабіринтах і залах на заводі "Азовсталь" у Маріуполі, коли росіяни знищили місто над ними.

Фото: Володимир Зеленський/Фейсбук

Є значно страшніші підвали, де російські військові допитують, катують, зв'язують і ґвалтують. У нещодавно звільненому Ізюмі жертви катувань розповідають про підвали, де їх катували електрошоком, надягали на обличчя протигази та світили в обличчя ліхтариками під час допитів. Такі катівні є настільки системними, а форми катувань настільки послідовними, що це не може бути просто справою рук солдатів, які зламалися: катування – це російська політика. Ще багато жертв не можуть говорити: наразі триває ексгумація масового поховання з понад 400 тіл.

У селищі Ягідне на Чернігівщині російські солдати загнали до підвалу під школою три сотні мешканців села, від немовлят до людей похилого віку. Без медичної допомоги деякі з них померли. Коли я запитав одну з жінок, які були ув'язнені в Ягідному, як можна уявити собі, що відбувається в решті світу, коли ти замкнений під землею, вона пояснила, що її світ звузився до чотирьох стін і настрою солдатів, які їх охороняли.

Люди у підвалі у Ягідному. Фото: postimees

Український журналіст Андрій Баштовий, нині солдат на фронті контрнаступу, у перші тижні вторгнення вперше звернув мою увагу на те, що підвали є одним із важливих символів цієї війни. Вони є символом того, як Росія хоче ув'язнити цілу країну, замкнути й обмежити її, фізичним проявом російських цілей війни – і її мотивацій. Але що саме являє собою цей підвал, в який Росія хоче загнати Україну? Що ховається в підвалі російської свідомості?

Читайте також: Жахи у селищі Ягідне: 360 людей майже місяць жили у маленькому підвалі (ФОТО)

Україна в стані війни – це територія, де буквальне і метафоричне зустрічаються, де абстрактні слова набувають кривавої реальності, а фізичні об'єкти наповнюються символізмом.

"Боротьба за демократію" – це те, що люди роблять в Україні щодня, віддаючи свої життя за право жити в суспільстві, де їхній голос має значення. Росія вбиває і встановлює насильницьку диктатуру скрізь, де вона окупує.

"Громадянське суспільство", та павутина горизонтальних соціальних взаємозв'язків, про втрату якої постійно нарікають у США, насправді існує тут – громадяни об'єднуються, щоб будувати захист міст, прибирати уламки після ракетних ударів, доглядати за пораненими та сиротами. Україна нагадує, що таке "сімейні цінності": вся країна воює як одна велика родина.

"Патріотизм", "суверенітет" – терміни, які на Заході стали такими марнотратними, в Україні наповнюються змістом.

Але подібно до того, як українці роблять розмови про "демократичні цінності" матеріальними, так і фізичний світ тут витісняється в метафоричний, в підвали.

Росія не лише фізично заганяє українців у підвали, вона намагається зробити це і ментально: позбавити українців відчуття майбутнього, горизонтів, відкритості.

Читайте також: Пітер Померанцев. Україна – наше минуле і наше майбутнє

У своїх плутаних, агресивних, дезінформованих промовах про Україну Путін постійно повторює фальшиву історію, стверджуючи, що росіяни й українці – це один народ, що Україна належить Росії. Промови цікаві ще й тим, що в них замовчується. Немає жодної спроби розібратися з утисками російського та радянського минулого, з тим, як Кремль неодноразово колонізував, етнічно чистив, депортував, морив голодом та масово вбивав інші народи, і як він вбиває, заарештовує та принижує маси свого власного народу.

Росія – це країна, яка не докладає жодних зусиль, щоб осмислити, визначити, хто винен, попросити вибачення і рухатися далі від своєї спадщини масових вбивств та інституціоналізованого садизму. Там немає навіть музею десяткам мільйонів вбитих у сталінських ГУЛАГах, не кажучи вже про колоніальні злочини Росії.

Весь цей жах залишається замкненим у підвалі російської свідомості, історія приниження розігрується в садомазохістському підвалі тортур. І саме в цей підвал росіяни хочуть замкнути українців. Нинішнє російське вторгнення відтворює "фільтраційні" табори радянського зразка та масові страти, депортації, масове знищення міст, показові суди та брутальну пропаганду.

Молитва на стіні однієї з катівень на Харківщині. Фото: ANADOLU AGENCY

Як і багато століть тому, Росія знищує україномовні шкільні підручники, заарештовує та знищує всіх, хто виступає на захист української мови та писемності. Натомість Росія відтворює радянську країну брутальної пропаганди з маршируючими піонерами та піснями в радянському стилі, радянськими відзнаками та радянськими плакатами.

Якщо ми не змогли втекти від минулого – такий меседж – вам доведеться пережити його разом з нами. Росія хоче замкнути Україну у своєму підвалі жахів і змусити її відтворювати минуле у викривленій фантазії, де масові вбивства, воєнні злочини, злочини проти людяності та наміри геноциду є цілком реальними.

Вражає, наскільки мало згадок про майбутнє є в кремлівській пропаганді. Є лише реванш, викривлена ностальгія за СРСР, міфічний, жорстокий "русский мир" – і образа. Російський проєкт провалився, тому зараз мета – всіх опустити до свого рівня, затягнути до свого підвалу.

Читайте також: Путін збудував імперію приниження. Тож спроби Заходу «не принижувати» Росію хибні та програшні – Померанцев

З перших тижнів війни українці просять Захід "захистити наше небо": чи то через запровадження безпольотної зони, чи то хоча б шляхом надання Україні винищувачів. Небо потребує захисту в буквальному сенсі від російських літаків і ракет, але також і в переносному – за право України визначати своє власне майбутнє.

Захід зробив занадто мало, щоб допомогти, відмовляючись надавати літаки та більш досконалі системи протиповітряної оборони. Тепер Україна бореться за власне небо – і наше майбутнє.

Росія хоче замкнути Україну в підвалі свого минулого, але вона хоче затягнути туди і Європу, повернути нас у світ, де великі держави принижують малі – світ, який, як ми думали, вже минув. Допоки ми не навчимося давати відсіч силою духу українців, ми ризикуватимемо втратити й наше майбутнє.

деградація росії рашизм воєнні злочини рф