Путін програє, але що він робитиме далі? Чотири сценарії від Politico

Владімір Путін, який програє, відчайдушно вигадує дедалі токсичніші схеми й змушує західні столиці грати у війну за його вбивчими сценаріями.

Російський президент тероризує українців у містах, далеких від лінії фронту. Його підозрюють в тому, що він віддав наказ про вчинення диверсій на газопроводах до Європи. І, що найстрашніше, він погрожує ядерною війною.

І все це лише протягом кількох тижнів.

Західні лідери зараз намагаються підготуватися до того, що все більш непередбачуваний диктатор може зробити далі. Вони побоюються ще страшніших версій того, що вже сталося: посилення терористичних атак задля знищення енергетичних об'єктів України напередодні зими; більше руйнувань інфраструктури, що живить європейське суспільство; більше ядерного брязкання.

На думку аналітиків і чиновників, мета Путіна полягає в тому, щоб виснажити терпіння і ресурси Заходу – це, по суті, гра в довгу в надії розпалити західні розбіжності перед поразкою на полі бою.

"Російські війська зазнають поразки на полі бою, – сказав Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі. – Українці досягли незворотного імпульсу".

Хоча офіційні особи не можуть повністю захиститися від усіх новітніх тактик Путіна, вони обговорюють, яке нове озброєння може знадобитися Україні для ведення бойових дій, як краще контролювати критично важливу інфраструктуру Європи і як відмовити Путіна від завдання ядерного удару.

"Як члени Альянсу, ми повинні зберігати спокій і не дозволяти його неприйнятній риториці диктувати нашу відповідь, – заявила минулого тижня міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен. – НАТО готове до будь-якого сценарію".

Пропонуємо розглянути кілька ситуацій, які можуть виникнути, і як до них готуються західні союзники.

Терор цивільного населення України

У понеділок вранці, дуже символічно, російські ракети вразили центр Києва в годину пік. За словами одного високопоставленого дипломата з Центральної Європи, ракетні обстріли були "помстою за міст" – натяк на атаку на міст, що з'єднує Крим з Росією.

Але деякі експерти побоюються, що ведеться значно ширша кампанія. У понеділок обстрілів зазнала низка інших українських міст, деякі з яких були в спокої місяцями, і атаки продовжилися у вівторок.

За словами українських урядовців, метою обстрілів є енергетичні об'єкти. З наближенням зими такі об'єкти є життєво важливими. Метою Росії, як написав у твіттері міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, є створення "нестерпних умов для цивільного населення".

Аналітики стурбовані тим, що може статися далі.

Експомічник генерального секретаря НАТО Генріх Браус заявив, що він стурбований тим, що новопризначений командувач російськими військами в Україні Сєргєй Суровікін вважається "абсолютно жорстоким і не зважає на цивільне населення та цивільну інфраструктуру".

Можливі відповіді варіюються від нових закликів щодо нових санкцій (посол Польщі в ЄС Анджей Садош закликав до санкцій "якнайшвидше") до надання Україні нових типів систем протиповітряної оборони.

У понеділок Німеччина оголосила, що прискорить постачання Києву передових систем ППО IRIS-T, а Україна отримає два американських зенітно-ракетних комплекси NASAMS до листопада. Президент США Джо Байден підтвердив власну обіцянку надати Україні "передові системи протиповітряної оборони", не уточнивши конкретики.

Але окрім отримання американських систем в майбутньому, залишається незрозумілим, до яких ще засобів протиповітряної оборони Україна може мати доступ в найближчій перспективі – і хто їх надасть.

"Цілій Європі бракує такої спроможності", – сказав Браус, посилаючись на порівняно невеликі інвестиції континенту в протиповітряну оборону після закінчення холодної війни.

Україна, за його словами, потребує систем, здатних прикрити цілу країну від атак крилатих і балістичних ракет – але ця здатність є "складною" і "дуже дорогою" з військового погляду. І навіть коли у неї буде більше систем, українському керівництву доведеться визначати пріоритети, які міста, райони й об'єкти захищати.

З технічної точки зору, за словами Брауса, практично "неможливо захистити всю" Україну.

Диверсії проти європейських країн

Росія навряд чи кине прямий виклик союзнику по НАТО, але Кремль демонструє все більше бажання таємно вивести з ладу системи, на яких ґрунтується суспільство країн НАТО.

Спочатку сталися вибухи на підводних газопроводах "Північний потік", що з'єднують Росію і Європу – диверсія з підозрою на кремлівський слід.

Потім хтось перерізав кабелі, що забезпечують рух поїздів у Німеччині, піднявши привид ще однієї можливої кремлівської змови.

Інших можливих сценаріїв диверсій, що викликає занепокоєння, безліч.

"У нас багато трубопроводів, нафти й газу, у нас є кабелі передачі даних, – сказав прем'єр-міністр Латвії Кріш'яніс Каріньш. – Нам просто необхідно підвищити власну обізнаність про те, що може бути вразливим, а потім посилити захист нашої потенційно вразливої інфраструктури".

НАТО визнав на початку цього року в оновленому стратегічному документі, що такі "гібридні атаки" можуть стати досить серйозними, щоб привести в дію статтю 5 військового альянсу, в якій йдеться, що військовий напад на одного союзника є нападом на всіх.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив журналістам, що після інцидентів з "Північним потоком" альянс "подвоїв" свою присутність в Балтійському і Північному морях і що союзники "посилюють безпеку навколо ключових об'єктів".

Проте, попри зусилля останніх років з посилення "стійкості" НАТО, експерти й чиновники визнають, що інфраструктурні мережі Європи настільки розгалужені й часто належать приватним компаніям, що можливості урядів обмежені.

Національні органи влади можуть посилити патрулювання на суші та на морі – таким чином посилюючи стримування – але навіть тоді неможливо відстежувати усе. Існує також кіберзагроза, яка додає ще один громіздкий вимір.

Затягування часу

Хоча Путін, схоже, підвищує ставки, експерти кажуть, що він також, ймовірно, намагається виграти час, сподіваючись, що холодна зима змінить динаміку конфлікту і Захід врешті-решт втомиться озброювати й фінансувати Україну.

"Путін перейшов від підходу "як мені перемогти?" до підходу "як мені не програти?", – сказав Марк Галеотті, старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних служб. Він назвав підхід російського диктатора "стратегічним терпінням".

На думку експертів, крок Путіна щодо залучення до війни кількох сотень тисяч нещодавно мобілізованих росіян є частиною цього підходу.

Західні лідери добре розуміють, що Путін робить ставку на втому від війни й високі ціни на енергоносії, щоб знизити інтерес громадськості до підтримки України. У відповідь на це в західних столицях є відчуття, що союзники України мають розробити власну довгострокову стратегію і як і раніше вважати Путіна, попри його невдачі, життєво небезпечною загрозою.

Спостерігачі за Росією також застерігають, що довга гра Москви – чи то за Путіна, чи то можливого майбутнього режиму – може вийти далеко за межі України. Росія має довгу історію розпалювання заворушень за кордоном, приділяючи особливу увагу колишнім радянським країнам уздовж східного кордону ЄС.

"Я вважаю, що ми повинні бути готові до подальшої ескалації", – сказав Деніел С. Гамільтон, колишній американський урядовець, який зараз є старшим науковим співробітником Інституту зовнішньої політики SAIS.

Загроза апокаліпсиса

Існує також перспектива ядерної війни – концепція, яка донедавна здавалася немислимою.

Фахівці попереджають, що ядерна зброя залишається найменш імовірним варіантом для Москви. Натомість ядерна риторика, на думку чиновників та експертів, пропонує тактику залякування, яка має налякати людей як в Україні, так і в країнах, які її підтримують.

Західні лідери обрали двосторонній підхід – не дозволити ядерній риториці диктувати політику щодо України й водночас попередити Москву про катастрофічні наслідки у разі застосування ядерної зброї.

"Якщо Росія може погрожувати ядерною зброєю для того, щоб убезпечити територію, яку вона тимчасово завоювала, то ми всі – будь-хто з нас – є об'єктом шантажу, – заявив прем'єр-міністр Латвії Каріньш. – То що далі, Путін, російські війська рушать до Молдови й погрожують ядерною атакою, якщо хтось щось зробить? І тоді, ймовірно, це може йти далі й далі".

Консенсус полягає в тому, що Вашингтон повинен взяти на себе ініціативу, щоб переконати Путіна не порушувати ядерне табу, виклавши, як саме він буде реагувати.

Такі великі країни, як Китай і Індія, які допомагають утримувати російську економіку на плаву, також можуть зіграти свою роль. Ядерна атака неминуче шокує і без того хитку міжнародну систему і світову економіку, чого хотіли б уникнути навіть союзники Росії.

ескалація путін протидія рф шантаж рф