Чим знищувати дрони-камікадзе Shahed-136: реальні, перспективні та фантастичні засоби протидії
Протидія дронам-камікадзе – це завдання, яке цілком може бути розв'язане завдяки різноманітним засобам. Частина з них уже цілком реальна, деякі – поки належать до дослідних зразків, інші ж, попри нібито доступність, навряд допоможуть взагалі.
Про це пише військовий портал Defense Express.
РФ знову завдала терористичного удару дронами-камікадзе іранського виробництва Shahed-136 по містах України. Більшу частину іранських дронів камікадзе було знищено.
Йдеться про десятки ударних безпілотників, бо лише у зоні відповідальності Повітряного командування "Південь" за ніч збито 26 одиниць Shahed-136, а з 28 одиниць, які летіли на Київ, за словами мера столиці Віталія Кличко, долетіли лише п'ять.
Враховуючи те, що ворог запускає ці дрони-камікадзе масовано, якраз з розрахунком "забити канальність" зенітних ракетних комплексів, бо старі радянські ЗРК мають вкрай обмежений параметр відносно кількості цілей, які можуть одночасно обстрілювати, перехоплення десятків Shahed-136 – більш ніж високий результат.
Додаткова проблема із Shahed 136 – це масований одночасний запуск. Фото: defence-ua.com
Водночас необхідно розуміти, що собівартість таких дронів-камікадзе, як Shahed-136, зібраних з цивільних компонентів, доволі низька. Фактично вони коштують дешевше ніж навіть ракета до переносного зенітного ракетного комплексу на кшталт Stinger. Але річ і в тому, що з кожним пуском зенітних ракет, їх більше не стає, особливо коли йдеться про зенітні ракети для радянських ЗРК.
Тому на перше місце виходить питання: як їм ефективно протидіяти не тільки з точки зору гарантованого перехоплення, а й ще, як це не дивно, економічно обґрунтованого, бо РФ замовила 2,5 тисячі таких "літако-снарядів", також не виключено їх "ліцензійне" виробництво у самій країні.
Реальні засоби протидії Shahed-136
На першому місці, звісно, залишаються зенітні ракетні комплекси, які вже є на озброєнні. Але знову ж таки, питання у кількості ЗРК, ракет до них та канальності. Певною мірою ефективним проти нього є й зенітна артилерія, але питання у тому, що знищення такої повітряної цілі доцільно лише поза містом. Бо якщо збити такий дрон-камікадзе над самим містом, то він впаде на саме місто, яке і є його цілю ударів.
Також є й питання щодо ефективності автоматно-кулеметного вогню з наявного піхотного озброєння, бо це потребує особистих специфічних навичок ведення вогню по повітряній цілі. А в ідеальній ситуації – взагалі зенітних кулеметів та зенітних установок з навченими розрахунками, які об'єднанні у єдину мережу ППО.
ЗУ-23-2 зараз частіше використовується для знищення наземних цілей, попри те, що це зенітна система. Фото: defence-ua.com
Але ведення такого зенітного вогню впирається саме у майстерність самого бійця, що у порівнянні із ракетним озброєнням у будь-якому разі програє алгоритмам самонаведення. І в цій ситуації вкотре згадується американський ЗРК малої дальності AN/TWQ-1 Avenger, який фактично є мобільною установкою запуску ракет Stinger з власною потужною тепловізійною станцією пошуку цілей.
Тобто посилити кількість розрахунків ЗУ-23-2, дістати умовні зенітки С-60, ЗПУ-4, зібрати на вертлюгах кулемети ПК, дістати потужні прожектори, бо чим далі, тим менше буде світловий день – доволі робочий варіант, але він впирається у кількість цих систем, навчання бійців та налагодженні цілодобового чергування.
Значно ефективнішим може бути гарматний автоматизований C-RAM, який, як і AN/TWQ-1 Avenger, до того ж дозволить перехоплювати й крилаті ракети, бо є більш багатофункціональним та надійним засобом. Але питання в тому, що поки розмови щодо Avenger та C-RAM взагалі не йдеться, а ці комплекси потрібні зовсім не у "гомеопатичних" дозах.
Перспективні засоби протидії Shahed-136
Окрім безпосереднього знищення дронів-камікадзе ракетами чи стрілецьким озброєнням, фігурують перспективні засоби боротьби. І саме вони можуть бути найдешевшими за показником витрат на одиницю знищених цілей.
Попри те, що Shahed-136 немає повноцінного зворотного каналу управління, бо він просто летить на задану координату за супутниковою навігацією, він все одно може бути знешкоджений засобами РЕБ. Враховуючи те, що наявна у ньому примітивна інерціальна система наведення, скоріше автопілот, дозволяє продовжувати політ при втраті супутникової навігації, похибка цієї системи становить 5% на дальність. Це випливає з детального дослідження електронних систем попередньої версії іранського дрона-каміказдзе Shahed-131, який, найпевніше, за цим компонентом ідентичний.
Таким чином постійна постановка завад на супутникову навігацію вже може збити його з курсу, головна умова, щоб ця завада була постійною, бо інакше дрон зловить сигнали супутникової навігації та відкоригує своє положення. І в цій ситуації ефективнішою може бути підміна координат супутникової навігації, що реалізувати у рази складніше і може бути купіровано алгоритмами дрона, який знову-таки перемкнеться на автопілот.
Тобто постановка завад не дає 100% гарантії безпеки. Бо якщо взяти умовну заваду для супутникової навігації для протидії Shahed-136, що стартував з Білорусі й летить до Києва близько 100 км, відхилення від умовної точки прицілювання для нього складе 5 км, тобто він все одно десь впаде у межах міста.
Серед інших перспективних засобів протидій – лазерні та мікрохвильові комплекси. Йдеться про такі саме перспективні, передсерійні зразки, як американський бойовий лазерний комплекс LaWS або мікрохвильовий THOR, турецький комплекс Alka та інші. Але річ у тім, що вони досі фактично експериментальні.
Фантастичні засоби протидії Shahed-136
У цій ситуації з'являється величезне поле для різноманітних ідей різного ступеня можливої реалізації. Зокрема, вже трапляється ідея оснащення легких літаків на кшталт Як-52 чи Cessna 172 кулеметним озброєнням. З огляду на те, що вони мають значно меншу швидкість польоту, перехоплювати ними тихохідні Shahed-136 значно легше, ніж на МіГ-29, в якого швидкість звалювання більша за крейсерську швидкість дрона-камікадзе.
Як-52. Фото: defence-ua.com
Для цього потрібно буде не тільки переробити літак під носій озброєння, а ще й забезпечити прицілом та засобами виявлення цілі вночі. А також, звісно, максимально організувати всі розрахунки протиповітряної оборони для того, щоб уникнути можливості ведення вогню по своїх же літаках. Тобто питання у рази складніше, ніж здається.
Також зустрічаються ідеї щодо дронів-перехоплювачів. Це дійсно вкрай цікава ідея, але це потребує ще доведення поки дослідних зразків до серійного виробництва, його розгортання та відповідного насичення ними підрозділів ППО.
Водночас знаходження реальних засобів протидії такій загрозі, як такі "літако-снаряди" вже стало предметом екстреного запиту Пентагону з розробки ефективного засобу протидії. Проблема в тому, що такі "шахеди" фактично доступні для будь-якої терористичної організації, а не тільки для РФ чи Ірану. Вони можуть використовуватись для аналогічних атак по Нью-Йорку, Лондону, Парижу та іншим містах світу терористами, які цілком можуть отримати вже готові вироби чи інструкції з виробництва від своїх спонсорів у Москві чи Тегерані.
Саме тому, можна бути впевненим, що ефективний засіб протидії проти такої загрози з'явиться доволі скоро, а місцем його тестування, найпевніше, стане саме Україна.
