Задоволення від терору. Нова методичка Кремля – писати про кожну повітряну тривогу в Україні
З активізацією ракетного терору та початком російських спроб знищити українську енергоінфраструктуру, в росЗМІ змінилась тактика інформування росіян про війну. Провідні російські медіа почали висвітлювати кожну повітряну тривогу в Україні. Хоча раніше цього майже ніколи не робили.
До 10 жовтня найбільша кількість повідомлень про повітряну тривогу в Україні в російських новинах була 24 лютого – в день початку російського вторгнення. Тоді провідні медіа написали, що в Києві оголосили повітряну тривогу і українців просять пройти в укриття. Навіть повітряна тривога в Ізраїлі наприкінці липня – і та привернула більше уваги російських медійників, аніж спричинені Росією щоденні звуки сирен в українських містах. І поки повітряна тривога була невідʼємною частиною життя українців, російські медіа не вважали її за інфопривід. Аж до 10 жовтня.
З відновленням ракетного терору та початком спроб знищити українську енергетичну інфраструктуру, провідні російські медіа, схоже, отримали наказ активніше писати про російські “перемоги”. А оскільки на фронті перемог у Росії не так вже й багато, повідомлення про повітряну тривогу стало його замінником – нагадуючи росіянам, що у РФ все ще багато ракет, дронів і наснаги вести війну далі.
Це могло би виглядати як “випадковість” чи окреме редакційне рішення, якби зміна одночасно не торкнулась пʼяти великих росЗМІ (точніше їхніх офіційних телеграм-каналів).
Відтепер всі новинарі вважають за обовʼязкове повідомити свою російську аудиторію, що українців просять пройти в укриття, а метро в Києві не працює на наземній частині червоної гілки.
А для ще більшого “роздування” масштабів російських псевдоперемог, в Телеграм можна прочитати про оголошення повітряної тривоги в різних регіонах окремими повідомленнями.
Важко уявити яку ще задачу вирішують російські ЗМІ таким чином, окрім нагадування про російську здатність вести ракетний терор (а разом з тим – спроб зменшити незадоволеність через масову мобілізацію) та бажаня задовольнити імперські амбіції “звичайних росіян”.
На підтримку другої версії також стають масові російські повідомлення про перебої з електро- та водопостачанням в різних областях України. При цьому кожній області присвячують окремий допис, іноді навіть забуваючи уточнити, що мова йде про Україну. Складається враженя, що або кожен росіянин має знати всі українські області та обласні центри, або що російська пропаганда все ще намагається створити ілюзію, що Україна залишається придатком / частиною Росії. Частиною, яку “старший брат” наполегливо намагається позбавити водо- та еклектропостачання щоб порадувати своїх громадян (інакше важко зрозуміти настільки деталізовану увагу росЗМІ до кожного тимчасового відключення електроенергії в окремих районах різних міст).
