Підвищення тарифів допомогло б подолати енергокризу, але на нього є табу (Погляд)
Старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай пише про те, що в темі споживання енергоносіїв є "один величезний слон, про якого надто мало говорять". І це тарифи. Далі пряма мова.
У грудні 2021 наш Центр економічної стратегії, передчуваючи загострення (але не повномасштабне вторгнення) проводив великий захід про стійкість української економіки перед кризами, за низкою тем. Аналітичну записку по стійкості енергетики готував запрошений експерт Oleksii Khabatiuk (який зараз служить у ЗСУ).
Кілька цитат звідти:
***
"В електроенергетиці дуже тривалий час існує практика непрямого субсидіювання побутових споживачів через державне регулювання роздрібних цін на електричну енергію. Це формує велике фінансове навантаження на промисловість та державні генеруючі компанії. Обсяг цього субсидіювання досягне близько 100 млрд грн на рік".
"В електроенергетиці дуже висока зношеність основних фондів, що зумовлює загальну технологічну та технічну відсталість галузі, яка виражається в низькій ефективності ТЕС/ТЕЦ, великих втратах електроенергії та високій аварійності в розподільних мережах. Найгострішою ця проблема є в секторі виробництва. Це стало наслідком дуже низьких інвестицій у генеруючі потужності протягом декількох десятиріч (окрім інвестицій у генерацію із ВДЕ).
Часті та непрогнозовані зміни до законодавства, недотримання принципу верховенства права та захисту власності не створюють умов для інвестицій в капіталомісткі та довготривалі проєкти будівництва нових генеруючих потужностей".
Серед пропонованих заходів реагування першим пунктом стоїть:
"- підвищення цін на електроенергію для населення з метою фінансового збалансування ПСО та надання цінових сигналів населенню до економії електроенергії"
***
Субсидування побутових споживачів через неринкові тарифи – це субсидування і забезпечених громадян, які схильні споживати більше.
Це стимули до арбітражу, зловживання на різниці між тарифами для населення та для бізнесу.
Це створення перекосів в економіці, коли споживання населення субсидується за рахунок конкурентоздатності бізнесу та зносу основних фондів у енергетиці, які далі все одно перекладають свої проблеми на споживачів та платників податків.
І так, це цінові сигнали, спонуки НЕ економити електроенергію. для тих громадян, які не особливо обтяжуються свідомим споживанням, навіть зараз.
Це було стимулом встановлювати електричні бойлери та опалення замість скидатися на домові газові котли, наприклад. Купувати квартири з електричними бойлерами, закладеними по плану.
Але про тему тарифів зараз не говорять відповідальні за енергетику, як урядовці, так і учасники ринку. Бо є сигнал згори – не чіпати тему тарифів.
Чому? Мабуть, через небажання створювати додатковий негатив населенню під час війни.
Але мені здається, наше населення уже перетворилося на громадян. І якби підвищили тарифи на споживання, наприклад, понад рівень у 250 кВт-год (середнє споживання е/е взимку для тих, у кого немає електроплит), це було б сприйнято з розумінням, та й не зачепило б істотно більшість домогосподарств, які ощадливо споживають е/е.
Пора дорослішати? Чи поки не на часі?
