Путін програє: зараз вкрай важливо, щоб Україна та Захід наполегливо йшли вперед, – CNN

Таку думку в колонці для CNN висловлює двічі лауреат нагороди Deadline Club Award, кавалер французького ордена Почесного легіону Девід  Андельман, інформує ZN.ua.

По-перше, Путін прагне відвернути увагу росіян від очевидного: від того, що він значно програє на полі бою й абсолютно не в змозі досягти навіть значно урізаних цілей свого вторгнення.

По-друге, Путін одночасно відчайдушно грає з часом, сподіваючись, що політичний годинник і настання зими в Європі вичерпають волю та енергію західних держав, за допомогою яких Україна майже випотрошила його військово-промислову машину та знищила збройну могутність Росії.

Обидві сторони — Росія та Україна з її західними прихильниками — роблять усе можливе, аби закрутити гайки напередодні зими, яка врешті-решт може визначити, хто ж переможе в найтитанічнішому зіткненні сил у Європі з часів Другої світової війни. Варто детальніше поглянути на те, що відбувається зараз.

Енергетичні проблеми Європи

По-перше, це Захід і його здатність продовжувати підтримувати українську військову машину, яка довела свою ефективність у цій битві Давида проти Голіафа.

Ця здатність залежить від безлічі змінних: від наявності критично важливих і доступних енергоносіїв на майбутню зиму до народної волі в багатьох країнах із часто суперечливими пріоритетами.

У п'ятницю в Брюсселі держави Європейського Союзу погодили «дорожню карту» контролю над цінами на енергоносії, які різко зросли після ембарго на російський імпорт та різкого скорочення Кремлем постачання природного газу.

Це, зокрема, і надзвичайне обмеження для еталонного європейського газового торгового центру — Нідерландської газової біржі — і дозвіл газовим компаніям ЄС створювати картель для купівлі газу на міжнародному ринку.

Попри те, що залишаючи саміт, який «підтримав європейську єдність», президент Франції Еммануель Макрон, за його власним зізнанням, відчував ейфорію, він також визнав, що наразі існує лише «чіткий мандат» для Європейської комісії розпочати роботу над механізмом газової стелі.

Утім, розбіжності залишаються: найбільша економіка Європи, Німеччина, скептично ставиться до будь-яких обмежень цін. Тепер міністри енергетики повинні обговорити деталі із ФРН, оскільки такі обмеження сприятимуть більшому споживанню, що є додатковим тягарем для обмежених поставок.

Корисні друзі Путіна в Європі

Усі ці розбіжності є частиною найзаповітнішої мрії Путіна. Різноманітні сили в Європі можуть виявитися ключовими для досягнення успіху з точки зору Кремля — неспроможності континенту домовитись про головне.

Німеччина і Франція вже сперечаються по багатьох із цих питань. Хоча Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц намагаються досягти згоди й навіть запланували телефонну конференцію на середу.

Новий уряд прийшов до влади в Італії. Перша жінка-прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні в суботу склала присягу і спробувала позбутися постфашистської аури своєї партії. Тим часом один із її ультраправих партнерів по коаліції висловив глибоку вдячність Путіну.

Сільвіо Берлусконі, який сам чотири рази був прем’єр-міністром Італії, став фігурантом оприлюдненого LaPresse аудіозапису, який було зроблено на зустрічі прихильників його партії. На ньому він радісно розповідав про 20 пляшок горілки, які Путін надіслав йому разом із «дуже милим листом» на його 86-й день народження.

На таємно записаному аудіозаписі Берлусконі сказав, що він відповів на жест Путіна пляшками вина Lambrusco, додавши, що знає Путіна як «миролюбну та розумну людину».

Інший провідний член керівної італійської коаліції, Маттео Сальвіні, якого в суботу було призначено віцепрем’єр-міністром, під час кампанії заявив, що не хотів би, щоб санкції проти Росії «завдали більше шкоди тим, хто їх вводить, ніж тим, по кому вони вдарили».

Водночас Польща та Угорщина, давні ультраправі однодумці, які об’єдналися проти ліберальної політики ЄС, котра, здавалося, була розрахована на зменшення їхнього впливу, тепер розійшлися в думках щодо України. Польща глибоко образилася на пропутінські настрої лідера популістів Угорщини Віктора Орбана.

Обмеження американського «чистого чека»

Подібні сили, здається, діють і у Вашингтоні. Лідер Республіканської партії Палати представників Кевін Маккарті, який у разі перемоги його партії на виборах наступного місяця готується стати спікером, сказав в інтерв’ю: «Я думаю, що люди сидітимуть у рецесії, і вони не збирається виписувати «чистий чек» Україні. Вони просто не зроблять цього».

Водночас у понеділок впливова прогресивна група Конгресу з 30 членів закликала Байдена розпочати переговори з Росією щодо припинення конфлікту, тоді як російські війська все ще окуповують території України, а її ракети та безпілотники завдають ударів глибоко в тилу.

Через кілька годин після хвилі критики голова партійних зборів Міа Джейкоб надіслала журналістам електронного листа із заявою, у якій «пояснила» їхні зауваження на підтримку України. Державний секретар Ентоні Блінкен також зателефонував своєму українському колезі Дмитру Кулебі із запевненнями у підтримці Америки.

Зрештою, минулого травня, коли Конгрес дав згоду на виділення Україні 40 мільярдів доларів, лише республіканці проголосували проти цього пакету допомоги.

Коротко кажучи, у Путіна є всі важелі та стимули затягувати конфлікт якомога довше, щоб дати змогу багатьом із цих сил на Заході вступити в гру. Довга холодна зима в Європі, постійна інфляція та вищі процентні ставки призводять до рецесії в країнах по обидві сторони Атлантики. Це може спричинити суттєвий тиск на і без того скептично налаштованих лідерів для перегляду їх фінансової та військової підтримки Україні.

Ця підтримка озброєнням, технікою, а тепер і підготовкою українських сил, була основою видатних успіхів ЗСУ на полі бою проти недостатньо забезпеченої та погано підготовленої російської армії.

Водночас Захід посилює тиск на Росію. Минулого четверга Державний департамент опублікував докладний звіт про вплив санкцій і експортного контролю на російський військово-промисловий комплекс.

У звіті йдеться про те, що російське виробництво гіперзвукових ракет майже припинилося через відсутність необхідних напівпровідників. Літаки стають донорами запасних частин, заводи з виробництва зенітних систем закриваються, а Росія повернулася до оборонних запасів радянських часів, які спливли понад 30 років тому.

За день до цього звіту США оголосили про конфіскацію всього майна високопоставленого російського агента із закупівель Юрія Орєхова та його агентств, які були відповідальні за закупівлю для російських кінцевих користувачів американських технологій, включно з передовими напівпровідниками та мікропроцесорами.

Міністерство юстиції також оголосило про висунення звинувачень особам і компаніям, які, всупереч санкціям, намагаються незаконно ввезти в Росію високотехнологічне обладнання.

Усі ці дії вказують на зростаюче відчайдушне бажання Росії отримати доступ до життєво необхідних компонентів для виробництва високотехнологічної зброї. Наразі воно зупинилося через західні санкції та ембарго, які почали душити військово-промисловий комплекс Кремля.

Де все це залишає Росію

Цей тиск Заходу може нарешті дати реальні результати. Оголошений Путіним на частково контрольованих ним українських територіях воєнний стан, напади на цивільні об’єкти в тилу України та новий, жорсткий командувач генерал Сергій Суровікін, якого колеги називають «генералом Армагеддоном» — все це говорить про дедалі більш зростаюче розчарування, що межує зі страхом того, що росіяни можуть почати помічати те, що давно вже є сліпуче очевидним: Путін програє.

Це саме той момент, коли так важливо, щоб Україна та її західні прихильники наполегливо йшли вперед.

деградація росії україна-єс-сша путін протидія рф