Що потрібно Україні, щоб зберегти ініціативу на фронті – The Economist
Після визволення Херсона постає питання, чи є ця операція останнім подихом вражаючих наступальних дій України чи, як припускає Володимир Зеленський, просто ще однією віхою в неухильному краху російських позицій.
Про це пише The Economist.
Загалом, Україна зараз має три варіанти.
Перший — переслідувати Росію на схід через Дніпро. Це відносно малоймовірно. Під час відступу Росія підірвала ключові мости. У цьому регіоні все ще зосереджені одні з найкращих російських підрозділів і багато артилерії. Те саме географічне обмеження, яке ускладнювало життя російським командирам, — річка завширшки майже 2 кілометри — є перепоною й для українських військ.
Другий — посилити перспективний наступ ЗСУ, що триває на сході. У Луганській області Україна тисне на російські укріплення навколо міста Сватове, яке міститься на перетині життєво важливих шляхів постачання на південь. Моральний дух росіян у цьому секторі виглядає особливо низьким, і є свідчення того, що нещодавно мобілізовані новобранці стикаються з надзвичайними труднощами й великими втратами під час обстрілів з боку ЗСУ.
Ще більш амбітним є третій варіант: велика атака на південь від Запоріжжя в напрямку Мелітополя і далі, щоб перервати так званий сухопутний міст Росії до Криму, а звідти, можливо, вздовж берегової лінії Азовського моря до Маріуполя. Президент Зеленський наполягав на такому наступі влітку, але його відмовили його власні генерали після того, як моделювання показало, наскільки складним і дорогим буде такий порив.
Фото: Генштаб ЗСУ
Росія, очевидно, розглядає таку можливість. Вона виготовляє мініатюрні бетонні піраміди, відомі як "зуби дракона", і, ймовірно, укладає їх навколо Маріуполя, щоб заблокувати зустрічну бронетехніку. Супутникові знімки показують, як екскаватори риють зигзагоподібні траншеї на в'їзді до Криму. Ці окопи й укріплення "старомодні й статичні", але усе ж придатні для використання за призначенням", — каже західний чиновник.
Немає сумнівів, що російська армія перебуває в поганому стані. Українська розвідка стверджує, що в арсеналі Росії залишилося лише близько 120 балістичних ракет "Іскандер". Ситуація з артилерійськими боєприпасами ще гірша. Західні офіційні особи повідомили The Economist, що у Росії їх залишилося приблизно на місяць — і це одна з причин, чому росіяни вирішили відступити з херсонського фронту.
Але Україна стикається з тими ж обмеженнями. Їй бракує багатьох різних видів боєприпасів, зокрема ракет-перехоплювачів, необхідних для відбиття іранських безпілотників і російських ракет. ЗСУ перебувають у наступі з серпня. Українці також зазнають значних втрат.
Скептики стверджують, що основні наступальні дії України, ймовірно, закінчилися з настанням зими. Вони кажуть, що наземні наступальні дії України в Херсоні мало чим відрізнялися від російського наступу на Донбасі — були повільними, грубими та порівняно неефективними. Вони також зазначають, що попередній прорив у Харкові відбувся лише тому, що російські лінії були катастрофічно недоукомплектовані — стан, який навряд чи зміниться в інших місцях, оскільки мобілізовані новобранці прибувають у більшій кількості і Росія передислоковує понад 30 000 солдатів, вивільнених з Херсона.
Читайте також: Чи "заморозить" зима активну фазу війни
Оптимісти вказують на переваги України. Вона має від 200 000 до 300 000 боєздатних військовослужбовців, проти менш ніж 100 000 росіян на місцях. Моральний дух українських воїнів перебуває на високому рівні, що є ключовим фактором у зимовій війні, в якій солдати повинні переносити великі труднощі. Вони також мають перевагу в точності вогню завдяки снарядам і ракетам з GPS-наведенням, таким як високоточні артилерійські снаряди Excalibur.
Успіх України в Херсоні, зрештою, дає підстави як для оптимізму, так і для обережності, вважає Майкл Кофман з аналітичного центру CNA. Він показує, що Україна, за умови адекватного постачання, може з часом відвоювати територію, але також і те, що майбутні наступальні операції, найпевніше, будуть повільними, виснажливими боями, а не бліцкригом на кшталт харківського. Боєприпаси для артилерії та протиповітряної оборони є "найбільш вирішальним фактором", стверджує пан Кофман. Українські підрозділи під час наступу витрачатимуть більше, ніж російські підрозділи під час оборони. За даними одного джерела, вони вже витрачають більшу частину американського місячного виробництва ракет GMLRS з GPS-наведенням, що випускають HIMARS.
Доброю новиною є те, що США та європейські союзники починають розширювати виробництво боєприпасів. Погана новина полягає в тому, що Україна може відчути вигоду не раніше наступного літа.
