У спробі повернути Крим Україна навряд чи може розраховувати на підтримку Заходу – The Economist
Британський тижневик The Economist аналізує ризики операції з повернення Криму й пояснює, чому західні партнери України стримано ставляться до перспективи деокупації територій, захоплених Росією у 2014 році.
Владімір Путін сподівався захопити Україну за десять днів. Дев'ять місяців потому він стикається з серйозними проблемами в утриманні тієї території, яку йому вдалося захопити. Після двох контрнаступів ЗСУ, – харківського і херсонського, які були проведені з мінімальними втратами та максимальними перемогами, ініціатива лишається на боці України
Але ці перемоги тепер відкривають перспективу набагато більш принизливого російського відступу на Донбасі та в Криму – територіях, захоплених Путіним у 2014 році. В інтерв'ю, опублікованому 24 листопада, президент України Володимир Зеленський підтвердив свою мету "повернути всі землі".
Такий підхід збігається з українською громадською думкою, але не обов’язково з позицією західних прихильників України. Вони побоюються, що операція з повернення Криму або Донбасу може підштовхнути Росію до ескалації, можливо, навіть за ядерний поріг.
Українське командування не говорить про свої наступні кроки. "Якщо ми будемо повідомляти про наші плани в соціальних мережах і по телебаченню, ми нічого не досягнемо", – каже Михайло Забродський, колишній командувач десантно-штурмовими військами України, який залишається близьким до процесу планування. Генерал-лейтенант наполягає на тому, що операція з повернення Криму не тільки можлива, а й готувалася до 2023 року. Коли саме операція може розпочатися – це вже інше питання: спочатку треба виграти багато битв. Але історія показує, каже він, що окупаційній владі "завжди важко втримати Крим".
Читайте також: Що вплине найближчим часом на хід війни і що можуть планувати росіяни: аналіз Забродського
Джерела у ЗСУ кажуть, що "нічого не виключено", зокрема й операції проти території, захопленої Росією до 24 лютого. Дороги, що ведуть до Криму, зараз перебувають в межах досяжності українських вогневих засобів, включаючи "Хаймарси", які так різко ускладнили російську логістику з моменту їх першого застосування влітку. Призначена Росією влада в Криму готується до наземної атаки, віддаючи накази про будівництво нових укріплень і траншей, а також оголошуючи надзвичайний рівень загрози в декількох частинах півострова. Місцеві жителі Джанкоя повідомляють, що окопи будуються біля авіабази, яка стала мішенню в серпні (і, схоже, знову кілька днів тому) в результаті, як видається, атак українських спецпідрозділів.
Але Україна, схоже, спочатку зосередить свою вогневу міць в іншому місці. Першочерговим завданням залишається руйнування сухопутного сполучення РФ з окупованим Кримом через тимчасово окуповані південні області України. Російські військові планувальники теж це розуміють і відповідно розробили й укомплектували оборонні лінії. Джерело у військовій розвідці впевнене, що структурні переваги України, насамперед її здатність організовувати високомобільні раптові атаки та розривати лінії постачання, переважатимуть. "Ми демонстрували на кожному етапі, що наша тактика й акцент на логістику правильні. Ми покажемо це знову", – каже представник української розвідки.
Численні битви за Крим протягом століть надають українським планувальникам багато інформації. Значною мірою безкровна російська анексія у 2014 році, під час якої загинуло лише двоє українських солдатів, не є типовим прикладом. Військові операції в Криму здебільшого закінчувалися тисячами загиблих: лише за останнє століття сотні тисяч полягли тут, насамперед у громадянській війні в Росії і Другій світовій війні, не кажучи вже про величезні жертви під час Кримської війни 1850-х років. Взяття півострова зазвичай вимагало перетину вузьких, відкритих смуг або болотистих місцевостей.
Військові експерти, які досконало знають півострів, кажуть, що топографія має змусити Україну замислитися. Адмірал Микола Жибарєв, який у 1992 році спровокував розпад Чорноморського флоту Росії, оголосивши свій фрегат українським, тепер каже, що дипломатія – найперспективніший шлях до повернення окупованої території. Андрій Риженко, капітан флоту у відставці, який народився у Криму, каже, що для успішної операції потрібно багато чого зробити правильно. "Є реальна перспектива, що все закінчиться кровопролиттям. Це операція, яка не потрібна Україні".
Генерал-лейтенант Забродський наполягає на тому, що українські військові планувальники розробили тактику, яка може спрацювати. Україна не має наміру вступати в безглуздий лобовий штурм Криму, каже він. Існують інші "цікаві" можливості для маневру загальновійськовими силами, з використанням сухопутних військ, морських десантів і повітряних атак. Російському морському і повітряному домінуванню можна перешкодити за допомогою "асиметричних трюків". Атаки українських безпілотників на Чорноморський флот наприкінці жовтня, пошкодження флагмана "Адмірал Макаров" та руйнування частини Керченського мосту були прикладами мислення України. "Ми здивуємо людей – і багато разів – знову".
Західні прихильники України утримуються від публічного применшення військових амбіцій України. Україна також наполягає на тому, що вони не стримували військових планувальників у приватних розмовах. Але в риториці, схоже, з'являються прогалини. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, який займає більш обережну позицію в уряді цієї країни, заявив 16 листопада, що перемога України в Криму навряд чи "станеться найближчим часом". Українські військові планувальники розуміють, що США і зброя, яку вони постачають, є ключем до того, чи відбудеться ця перемога взагалі.
Політичні лідери в Києві в приватних розмовах визнають, що повернути Донбас і Крим складніше, ніж виголошувати публічні гасла. Вони погоджуються з тим, що значна частина населення півострова залишається вороже налаштованою до Києва. Операції в Харкові та Херсоні, наприклад, були проведені завдяки мережі патріотично налаштованих інформаторів. Протилежна ситуація буде в окупованих районах Донбасу, які Росія утримує з 2014 року, і звідки більшість проукраїнських громадян вже давно втекли або були вигнані. Операція з повернення Криму, ймовірно, наштовхнеться на партизанський опір з боку проросійських сил. Далеко не факт, що Україна може розраховувати навіть на більш прихильну частину населення, таку як кримськотатарська громада, багато представників якої сьогодні прийняли російське панування як доконаний факт.
Але аналітик Інституту стратегічних досліджень України Микола Бєлєсков каже, що Володимир Зеленський зараз прив'язаний до своєї обіцянки повернути Крим. Ще до успішних контрнаступів у Харкові та Херсоні опитування показували, що понад 84% українців виступали проти будь-яких територіальних поступок Росії на можливих переговорах; зараз ці цифри майже напевно вищі. Це підвищує ймовірність того, що президент України може бути загнаний у глухий кут. Спроба повернути Крим може дорого коштувати у військовому плані й може призвести до розколу з союзниками України, яких він не може собі дозволити відштовхнути.
