Як плануються ракетні атаки і як кожен може допомогти ППО

Якою була протиповітряна оборона України на початку війни та якою стала до кінця 2022 року в інтерв'ю "Новинарні" розповів лейтенант Євген “Козак” – командир мобільних груп ППО на напрямку Запорізької та Дніпропетровської областей. ТЕКСТИ обрали найважливіше. Далі пряма мова.

Які засоби працюють проти ракет найкраще

– Такі засоби ураження, як ракети, дуже добре виконують своє завдання. Виявити їх нам заважає рельєф. Ці ракети спеціально так вигадували й випробовували на “Буках” і С-300, щоб ракети могли їх обминати. Потрібно комплекс поставити якомога вище, зробити йому якнайбільше прямого огляду.
Крилата ракета летить низько – на висоті 50 метрів, 100 метрів, залежно від рельєфу. Загалом для “Бука” чи С-300 це проста ціль, щоб її збити – не швидка, не маневрена. Але проблема – спершу виявити її.

До речі, хотілося б згадати мобільний додаток “єППО“. Він може бути дуже помічним.

Маршрути крилатих ракет прокладаються дуже хитро.

Можна запрограмувати вісім точок зі зміною траєкторії, тобто вісім місць, де вона може повернути. Щоб ці ракети влучили досить точно, їм потрібно давати сигнал GPS або ГЛОНАСС. Тому є спеціальні шпигуни, які в місця ймовірних цілей, неподалік цих місць, закладають GPS-маячки.

Євген “Козак” із ПЗРК “Містраль”. Фото: "Новинарня"

Взагалі, як формується удар? Відбувається розвідка або відправляється розвідувальний дрон. Він дивиться місце – тобто перевіряється інформація про наявність сил чи техніки, певного об’єкта. Потім у конкретну ракету закладається інформація про політ, відповідна траєкторія.

Дуже часто ракети використовують класичну траєкторію – летять низинами, руслами річок, балками. Цих місць на карті не дуже багато, і їх можна відстежити.

У принципі, якби організувати облік маршрутів ракет, щоб побачити, як вона пролітає, знаючи місце пуску, – приблизно можна провести пряму лінію й по карті побудувати маршрут – там обов’язково будуть і балки, і русла. Такий рельєф місцевості допомагає ракетам маскуватися.

Збивати їх можуть навіть стрільці-зенітники зі “Стінгера” та “Ігли”. Головне – виявити.

Як раніше пропонували створити візуальні пости спостереження. Десь у машині чекає розрахунок із ПЗРК – так, щоб у нього було хоча б кілька хвилин. Він по постах і карті побачив раз, побачив два, а по третій точці вже можна провести лінію і сказати, де ракета далі пролітатиме. Тобто вже можна під’їхати та збити. Так само, до речі, і з “шахідами”.

Ось ця програма – “єППО”, якщо люди користуватимуться нею масово, вдень дуже сильно допоможе збивати безпілотники і крилаті ракети.

Іконка застосунку єППО

Ми колись дивилися траєкторію прольоту однієї ракети: її, виходить, запустили з Чорного моря, і вона облетіла територію України, Росію, через Білорусь гаком залетіла до нас.

Тобто всі області мають брати участь у цьому.

Сто відсотків, що в росіян є стандартні маршрути від ракет, і їх можна визначити. Але не факт, що туди щоразу полетить ракета.

Як змінилася система протиповітряної оборони від лютого-березня

– Із березня система ППО дуже змінилася. Доти в нас не було бойових дій у небі, відповідно, ми не мали реального бойового досвіду. Та й взагалі не дуже багато було воєн, де так масово застосовувалася авіація й ракетна техніка, як зараз.

Кацапи – вони теж не дурні, навчаються. Спочатку вони як військові були ніякі, робили казна-що. Зараз трохи порозумнішали. Отримали від іранців “шахіди”. Плюс, як видно, перейняли від іранських інструкторів досвід і запускають ці дрони грамотніше.

Але все одно у Shahed-136 є свої характеристики: це здоровенний безпілотник, на ньому стоїть здоровенний мотор, залізний, станції радіолокації його добре бачать. Якщо брати саме “шахіда”, то збити його навіть із кулемета, з автомата не дуже складно. Якщо ж ми беремо крилату ракету, тут уже потрібна зенітна ракетна система.

Загалом, було б дуже непогано, якби всі люди в Україні, незалежно від того, є в них додаток “єППО” чи ні, допомагали б протиповітряній обороні. Той самий “шахід” гучно дзижчить, як мопед – у нього вихлопні труби спрямовані донизу.