Як Україна тримає енергетичний фронт і хто нам у цьому допомагає
Заступник міністра енергетики Ярослав Демченков розповів в інтерв'ю Liga.net як США, Євросоюз та інші союзники допомагають Україні пройти найважчу зиму в історії. ТЕКСТИ обрали найважливіше. Далі пряма мова.
За підтримки Єврокомісії на базі Секретаріату Енергетичного співтовариства створено Спеціальний фонд підтримки енергетичного сектору. Звідти всі кошти, які надходять від країн та організацій, спрямовуються на ремонти та відновлення українського енергосектору. Всі закупівлі проводить Проєкт енергетичної безпеки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID).
Серед головних донорів фонду – Велика Британія, Німеччина, Данія, Асоціація європейських енергетичних регуляторів. На підході – Чехія, Австрія, Франція та Швейцарія. До кінця року ми очікуємо, що у фонді буде $50 млн. З огляду на масштаби пошкодження, це невелика сума, але окрім фонду є й інші інструменти для допомоги.
Наприклад, Світовий банк чи ЄБРР не можуть донатити до нашого фонду. Тому вони допомагають інакше: співпрацюють з українськими енергокомпаніями, надають їм кредити, міжнародну технічну допомогу. Німці спрямовують кошти не тільки через наш фонд, а й напряму, наприклад, Укренерго. США через USAID надають міжнародну технічну допомогу муніципалітетам та комунальним компаніям.
З початку війни ми отримали 176 вантажів гуманітарної допомоги з країн ЄС та Великої Британії. Це близько 1907 тонн матеріалів і обладнання. Днями надійде значна допомога від Франції, Японії, США, Канади.
В Україну прибули генератори від Франції. Фото: Міненерго
Певні запаси обладнання були у всіх українських компаній. Наші запаси обладнання були набагато більшими, ніж у країнах ЄС. Ми розуміли, що Росія почне бити по енергетичній інфраструктурі, але ніхто навіть не міг уявити, що вони будуть настільки масштабними. В України великі потреби в обладнанні.
Одним компаніям для усунення пошкоджень терміново потрібен кабель і масло для трансформаторів. Іншим – трансформатори, паливо, опори чи інше специфічне обладнання. Щойно та чи інша організація або країна отримує список потреб українського енергосектору, вона вивчає пріоритетність і власні можливості. Не всі можуть нам передати своє обладнання безоплатно, не у всіх є те, що нам необхідно.
Є й інша проблема. В спадок від Радянського Союзу Україна отримала сильну енергетичну систему – з потужними лініями електромереж, щоб транспортувати електроенергію з атомних електростанцій. За допомогою наших АЕС СРСР хотів зробити залежними від власної електроенергії країни Варшавського договору.
В Європі такої потужної енергомережі немає. На відміну від нас, у них немає трансформаторів на 750 кВ, у них переважно обладнання потужністю 500 кВ, 380-400 кВ і нижче. А росіяни за порадою своїх енергетиків б’ють, зокрема, й по наших потужних підстанціях. Тому є певні виклики з пошуком спеціального обладнання. Ми знаходимо різні варіанти.
Інколи постає питання про сумісність. Кожне високовольтне обладнання виробляється під індивідуальні параметри. Купити новий трансформатор – це не знайти нові туфлі, тут немає відкритого ринку, і ворог на це розраховував. Але наші енергетики цю проблему вирішують – створюються додаткові девайси, а обладнання модернізується під нашу систему.
Знайти обладнання – пів справи. Потрібне ще доставлення. Не всі європейські логістичні компанії згодні завозити в Україну устаткування. Завозять українські компанії, десь нам допомагає Енергетичне співтовариство. Також активно допомагає українсько-німецьке енергетичне партнерство GIZ і Go Local.
Щоб приймати, перевіряти робочий стан та розподіляти обладнання, ми створили спеціальний хаб. На території хабу все перевіряють. Інколи ми отримуємо вже вживане устаткування, тому там у разі потреби проводять ремонт, обліковують і звітують. Далі – перерозподіл: куди, що, скільки, коли. Умовно, якщо приходить із Німеччини 3 км кабелю, а є запит від компаній у два рази менше, його розрізають і відправляють на зберігання те, що залишилося. У разі потреби у нас уже буде запас.
За координації Міненерго, з цього хабу обладнання отримують усі енергетичні компанії – державні й приватні. Нам немає різниці, про кого йдеться – це ДТЕК, Укренерго чи оператори системи розподілу.
Обладнання йде не тільки через цей хаб, а й напряму від, наприклад, виробника до компанії. З Німеччини дуже багато прийшло до Чернігова. Зараз із Данії йде до Миколаєва та Херсона. Там дуже серйозні пошкодження.
