США час готуватися до миру в Україні і думати, яким він має бути – WSJ
Американський вчений, професор з міжнародних відносин Бард-коледжу і колишній редактор журналу The American Interest Волтер Рассел Мід у статті для Wall Street Journal пояснює, чому Вашингтону потрібно вже зараз почати готуватися до відновлення миру в Україні. Наводимо переклад тексту, який у багатьох моментах не збігається з тим, як бачать мир українці. Але ця прагматична оцінка дає уявлення, як можуть сприймати в США мир на українських умовах і чому західні союзники досі не дають Україні зброї, здатної розчавити російську армію і призвести до розпаду Росії. Далі авторський текст.
Західний альянс, наляканий зростанням ревізіоністських сил, таких як Китай, Росія та Іран, тепер пам'ятає життєво важливу істину: в мирний час треба готуватися до війни. Але і протилежне теж правда: під час війни треба готуватися до миру.
Розпочата Путіним повномасштабна війна в Україні вже є найгіршим конфліктом в Європі з 1945 року і продовжує набирати обертів. З настанням зими Росія посилила свою варварську кампанію з примусу до капітуляції, руйнуючи енергетичну інфраструктуру України. Україна відповідає власною ескалацією, завдаючи удари по цілях на території Росії.
Навіть коли ми продовжуємо допомагати Україні, американцям варто почати думати про те, якого миру вони хочуть. Це поки ще не питання мап. Ми не знаємо, де стоятимуть армії, коли почнуться серйозні мирні переговори, і військові факти на місцях спонукатимуть торгуватися за територію.
Але якщо відкласти кордони вбік, укладання миру – це важке завдання. Як казали мені польські друзі, які намагаються відновити своє суспільство після комунізму, легше перетворити акваріум на рибний суп, ніж рибний суп на акваріум.
США хочуть кількох речей від миру в Україні.
По-перше, війна повинна закінчитися швидко. Що довше вона затягнеться, то більш руйнівною буде.
По-друге, війна має завершитися справжнім миром. Тобто, бойові дії не повинні перетворитися на заморожений конфлікт, який може знову вибухнути в будь-який момент. Ми не хочемо, щоб санкції засмоктували світову економіку. Ми не хочемо, щоб половина Європи перебувала у стані перманентної війни. Ми хочемо, щоб ця війна закінчилася договором, а не збройним перемир'ям.
По-третє, війна повинна закінчитися таким чином, щоб було зрозуміло, що російська агресія не залишилася безкарною. Майбутні російські лідери, а також потенційні агресори в інших країнах мають побачити, що війни зі спробами завоювання дорого коштують.
По-четверте, завершення цієї війни не має створювати підґрунтя для наступної. Часткове розширення НАТО було помилкою. Якщо на одній стороні озера поставити знак "Ловити рибу заборонено", це означає, що вилов дозволений там, де застереження немає. Грузія, Молдова, Україна і Білорусь не були прийняті до НАТО, і Росія вторглася або дестабілізувала їх усі.
Російсько-українська війна повинна закінчитися з чіткими рамками безпеки. Членство в НАТО для країн, які цього хочуть, було б простим рішенням, але можливі й інші варіанти.
Нарешті, Америка не хоче, щоб війна закінчилася розпадом Російської Федерації. У найгіршому випадку крах влади по всій Росії призведе до хаосу на величезній території та війни на Кавказі. Це розв'язало б кошмар: ядерну зброю і матеріали для продажу тому, хто більше заплатить. До того ж розпад Росії посилить Китай.
Досягти будь-якої з цих цілей, не кажучи вже про всі, буде нелегко. Якщо російська держава не розпадеться, Москва навряд чи відмовиться від окупації всіх територій, які Україна хотіла б повернути. Також вона навряд чи заплатить всі репарації, які вимагає Київ, або дозволить провести розслідування воєнних злочинів, на чому наполягають українці і їхні прихильники. Але американські та західні зобов'язання щодо безпеки й допомоги можуть допомогти зробити неминуче недосконалу мирну угоду прийнятною для українців.
Підготовка до миру не означає поступок. Якщо зробити війну болючою і дорогою для Росії, це може допомогти переконати Кремль змінити курс. Але команді Байдена також потрібно готуватися до наступного етапу. Переговори з Росією будуть важкими, так само як і переговори з союзниками США і Конгресом.
Якщо війна закінчиться зі слабшою Росією і сильнішою Україною, НАТО почне виглядати менш важливим для багатьох німців. І дехто в Берліні зосередиться на побудові прибуткових післявоєнних ділових відносин з Росією, ніж ризикуватиме відштовхнути Кремль, підтримуючи жорсткі умови миру. У Східній Європі є ті, хто вважає, що Російську Федерацію слід розвалити. І в обох партіях знайдуться американці, які не захочуть, щоб США брали на себе зобов'язання щодо допомоги та участі, необхідних для наведення порядку так далеко.
Під час Другої світової війни адміністрація президента Франкліна Д. Рузвельта витратила багато часу на підготовку до післявоєнного світу. Команді Байдена також слід думати наперед, якщо ми хочемо, щоб з нинішнього конфлікту вийшло щось більш тривале, ніж перемир'я.
