Через західний кордон виїхало лише близько 1,5 млн українців, але найбільші демографічні втрати будуть уже після війни – демограф
Академік Елла Лібанова з Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України доповіла про демографічні втрати внаслідок повномасштабної війни. За її оцінкою, прогнозовані демографічні втрати України коливаються в межах від 500–600 тисяч до 5–6 мільйонів людей. ТЕКСТИ наводять ключові тези науковиці. Далі пряма мова.
Ситуація зі смертністю, найімовірніше, погіршуватиметься.
Але достовірна інформація про це наразі відсутня: з окупованих територій немає жодних даних, яким можна було б довіряти; дані про прифронтові території – еклектичні. Лише щодо територій, які не зазнали безпосереднього окупаційного впливу, є доволі надійна інформація. Так само науковці не мають даних і про загиблих учасників бойових дій.
Додаткові втрати (померлі через війну) – це не лише загиблі внаслідок бойових дій військові та цивільні, а й померлі з багатьох інших причин, адже даються взнаки постійний стрес, переохолодження, відсутність нормального харчування, недоступність якісної медичної допомоги, недоліки імунізації тощо.
Точно оцінити втрати можна буде лише після проведення всеукраїнського перепису населення. Але якщо здійсниться прогноз американського генерала Бена Годжеса і в середині наступного року війна закінчиться нашою перемогою, то можна розраховувати, що до 2030 року тривалість життя чоловіків в Україні зросте з нинішніх 66 років до 72 років (а це вже рівень сучасної Польщі), а жінок – із нинішніх 76,2 року до 80,8 року.
Якщо в ситуації зі смертністю ми можемо розраховувати на певні резерви й компенсаційні підйоми, то з народжуваністю – гірше.
Українська жінка за своє життя народжує в середньому 1,2–1,5 дитини, а для простого відтворення поколінь цей показник має становити 2,2. Торік він був рівно вдвічі менший – 1,1 дитини на одну жінку. 2022 року, найімовірніше, народжуваність не скоротиться критично (принаймні за підсумками першого півріччя).
Але наступного року це скорочення буде помітним. А коефіцієнт народжуваності впаде до 0,7 дитини на одну українку. Це вже демографічна катастрофа. Найнижчий рівень народжуваності в незалежній Україні фіксувався 2001 року – 0,9. І хоч я абсолютно не вірю в жоден повоєнний бебі-бум, та все ж після 2024 року народжуваність в Україні, вочевидь, зросте, і 2030 року її рівень може сягнути 1,5–1,6.
Щодо посилення відпливу населення за кордон.
Суспільством зараз ширяться різні цифри – і 10 млн українських мігрантів, і навіть більше. На мій погляд, єдиним надійним джерелом інформації про це є Державна прикордонна служба України. За її даними, з 24 лютого до 23 листопада 2022 року з України (через західні кордони й у Молдову) виїхало 10,7 мільйона осіб, в’їхало – 9,3 мільйона (отже, сальдо – 1,4 млн, максимум – 1,5 млн, якщо припустити, що частина могла перетнути кордон нелегально).
Тимчасовий притулок для біженців з України в Перемишлі. Джерело: NURPHOTO VIA GETTY IMAGES
Насправді і серед перших, і серед других є не лише біженці, а й люди, які їздять за кордон у справах – у відрядження чи в межах малого прикордонного руху (на відстань до 50 км углиб сусідньої країни). Останніми місяцями щоденні графіки транскордонного руху демонструють таку закономірність: у вихідні до України більше в’їжджають, по понеділках – більше виїжджають. Це жінки й діти навідують чоловіків призовного віку, яким заборонено перетинати кордон.
Масовий від’їзд з України закінчився 9 березня. До цієї дати (включно) з України виїжджало 100–120 тисяч людей щодня, але це були не лише українці, а й іноземці. Крім того, вже після початку повномасштабного вторгнення додому почали повертатись українці, що працювали за кордоном. Скажімо, в перший тиждень, коли вже діяв указ президента, який забороняв виїжджати чоловікам призовного віку, до України повернулося близько 200 тисяч наших чоловіків, які точно знали, що наразі це для них дорога в один бік. На жаль, масштабів відпливу українського населення до Росії ми не знаємо.
Прогнозовані демографічні втрати України коливаються в межах від 500–600 тисяч до 5–6 мільйонів людей.
Якою, врешті-решт, виявиться ця цифра – залежить від того, як швидко закінчиться війна. Кожен місяць, що його наші жінки й діти проводять (і адаптуються) за кордоном, зменшує шанси на їхнє повернення. Згідно з польськими й німецькими соціологічними опитуваннями, близько 70% українських біженок у цих країнах мають вищу освіту.
Ми втрачаємо найбільш освічених, ініціативних, самодостатніх жінок, які ризикнули залишити свою країну з дітьми й здебільшого без сторонньої допомоги. Не кожна на таке зважиться.