Гумор, що збирає мільйони на ЗСУ, та велосипеди для волонтерів
— Волонтерство — це приємна штука, просто через те, що тобі кажуть дякую, — розповідає комік-волонтер Василь Байдак. — Коли в День волонтера я з пошти забрав нагороду-подяку від Спілки ветеранів та працівників силових структур — ледь не зомлів від хвилювання.
Розповідаємо три історії українських волонтерів з XI Форуму розвитку громадянського суспільства.
“Ой, бляха, ще й дощ пішов”
З початком великої війни український комік Василь Байдак на своїй сторінці в Інстаграм на 100 тис. підписників збирав гроші для ЗСУ. Він просив про донати на спорядження для армії, апарати вакуумної терапії ран для військових шпиталів та лікарень в прифронтових регіонах і доставку гуманітарки в гарячі точки.
Потім Василь разом з дружиною організував стендап-тур Європою та Україною, щоб заробляти гроші на підтримку армії та різних волонтерських ініціатив.
На виступі в Миколаєві комік збирав донати для волонтера, який возив питну воду в місто. Він і сам волонтерив, їздив у Ягідне в Чернігівській області, щоб допомогти прибрати та відремонтувати оселі місцевих жителів.
На своїх виступах Василь жартує про війну, свої подорожі Україною та повітряну тривогу.
— Пам’ятаю перші дні вторгнення — це такий величезний стрес. Ти бачиш ці страшні картинки в новинах і перед очима, чуєш вибухи, розумієш, що люди помирають. І в цей момент батько виглядає у вікно і каже: “Ой бляха, ще й дощ пішов”, — згадує Василь. – І раптом це мене розсмішило.
— Я жартував до великої війни і продовжую жартувати після її початку, цього в мене Росія не вкраде. Гумор — це мій ментальний щит. Ми приїжджали в Ягідне після деокупації, спілкувались з людьми, яких росіяни тримали в підвалах місяць. І люди розповідали, що вони там також жартували — це допомагало їм вижити.
Під час благодійного туру Європою Байдак зібрав 1,3 млн грн на ЗСУ. За ці кошти придбали військовим дрон "Валькірія". За весь час завдяки своїм сольним виступам Байдаку вдалось зібрати близько 2 млн гривень на ЗСУ. Від Спілки ветеранів та працівників силових структур отримав нагороду-подяку “За службу державі”.
Кров за худі
Соціальний бізнес-проєкт “Ми — однієї крові” продає бананки, худі, шеврони, рюкзаки, футболки, шкарпетки та інші речі з патріотичними принтами. 50 % з кожного замовлення проєкт передає громадським організаціям “ДонорUA” та “Агенти крові”, які доставляють кров до гарячих точок та закуповують такмед для українських воїнів.
З продажів одягу й аксесуарів вже вдалось виручити більше двох мільйонів гривень. Ці кошти проєкт спрямував на 24 доставки крові в гарячі точки. Одна така поїздка може врятувати життя майже тисячі людей. Також на ці кошти фонди закупили 240 кровоспинних бинтів, 253 оклюзійні наліпки, 350 кровоспинних джгутів-турнікетів та 210 компресійних бандажів для військових.
“Ми — однієї крові” продає товари, які створюють українські бренди ексклюзивно для проєкту в колаборації з українськими ілюстраторами. Тож покупці підтримують не тільки “ДонорUA” та “Агенти крові”, а й українських підприємців та ілюстраторів.
Наприклад, Griffon Socks — один із брендів, який створює шкарпетки з патріотичними малюнками для “Ми — однієї крові”. Цей бренд був створений і продовжує працювати в Харкові — на сайті вказано, що час доставки залежить від артилерійських обстрілів.
Комунікаційниця проекту “Ми — однієї крові” Альона Кощук розповідає, що один із найпопулярніших товарів, які купують на сайті — це шеврони для кастомізації речей. Бренди спеціально створили рюкзаки і бананки з кишенями з липучої тканини, на які можна ці шеврони наліпити.
— Часто наші покупці розповідають, що купують наші шеврони на подарунок захисникам України — це дуже зворушливо, — говорить Кощук.
Веліки для волонтерів і авто для велоактивістів в ЗСУ
Інша волонтерська ініціатива, яка була представлена на форумі — це U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва»). До великої війни ця організація намагалась зробити поїздки на велосипеді в Україні безпечнішими і комфортнішими. U-Cycle допомагали місцевим адміністраціям планувати велосипедну інфраструктуру, навчали правилам дорожнього руху на велосипеді, проводили флешмоби для велосипедистів тощо.
U-Cycle продовжує втілювати свої проєкти навіть зараз: “Війна нагадала, що людське життя — найвища цінність. Наші захисники та захисниці боронять життя українців на фронті, а українські дороги мають давати безпеку, а не забирати життя”, — пишуть на сторінці проекту.
Під час війни U-Cycle запустила кампанію #BikesForUkraine — шукає велосипеди по всьому світу та передає їх українським волонтерам та працівникам комунальним служб. Це допомагає розвозити гуманітарну допомогу в постраждалих від війни регіонах.
Також проект розробляє Карту веломережі України. На основі цієї карти Укравтодор, громади і місцева влада розроблятимуть туристичні веломаршрути, які об’єднають схід із заходом України і далі з Європою. В U-Cycle вважають, що створення великої велосипедної інфраструктури – важлива частина відбудови країни після закінчення бойових дій.
“Після війни в Україну поїдуть туристи, і якщо ми хочемо показати їм країну, то на них мають чекати веломаршрути”, – розповідає Марина Блудша, комунікаційниця U-Cycle.
Іноді велоактивісти збирають гроші на автомобілі – наприклад, якщо йдеться про машину для бригади учасника спільноти U-Cycle Євгена Гончаренка.
