Календарне лицемірство. Чому святкування Різдва 7 січня – політична й суто російська традиція (Погляд)
Відчути справжню атмосферу Різдва у більшості країн світу можливо лише 25 грудня. В Україні, Росії, Грузії, Сербії... навпаки, 7 січня... І це чисто російська традиція. Про це пише Денис Таргонський – журналіст і блогер, що спеціалізується на релігієзнавчій тематиці. Далі пряма мова автора.
Більша частина православних Церков світу (11 із 15-ти) святкує Різдво 25 грудня за новоюліанським календарем. Згідно з ним, "рухома" Пасха вираховується по Юліанському, а усі інші "нерухомі свята", зокрема Різдво, збігаються з Григоріанським календарем.
Це була прийнята Православною Церквою у 1923 році в Константинополі альтернатива Григоріанському календарю, за яким живе весь світ.
Цей календар дозволяв православним святкувати Пасху згідно зі східною традицією, а усі інші свята разом з усіма.
Після I Світової війни разом із падінням європейських імперій державні Церкви вже не могли примусити релігійних та не релігійних людей жити за церковно-державним календарем. Церква із керівного органу перетворилась у зібрання вірян навколо Христа на Літургії. І вона повинна була враховувати сучасний ритм життя для того, щоб люди могли безперешкодно відвідувати храм.
Церкві потрібно було пристосовуватися до мирян, які жили, заробляли гроші, будували кар'єри у світському суспільстві. Бо Церква створена Богом, щоб допомагати людям жити, а не для того, аби створювати зайві проблеми у житті.
***
Російська імперія до 1918 року жила разом з російською Церквою по Юліанському календарю.
В тому ж році Ленін впровадив у Росії Григоріанський календар.
До революції Новий рік святкувався після Різдва, яке святкувалося так, як у Типіконі (правила життя церкви) й написано – 25 декембрія. Радянська держава, відділившись від Церкви, розпочала жити по новому стилю, а Церква залишилася в старому, і через те Різдво святкує після Нового року.
На Помісному Соборі 1918 року у Москві це питання проїхали, бо згідно з радянським законодавством "Церква відділена від держави". На той час Українська церква була частиною російської й нічого не вирішувала.
***
У 1923 році, після прийняття світовим православ'ям новоюліанського календаря, РПЦ теж вирішила приєднатися до всіх православних церков. Патріарх Тихон, який тоді очолював Церкву, був ініціатором цього рішення. Він майже усе своє життя служив в Америці й дозволяв служити тим юрисдикціям, які того бажали по своєму календарю: "Не людина для суботи, а субота для людини"!
***
Більшовики не дали можливості Тихону пояснити людям необхідність прийняття такого рішення. Заляканий радянським терором народ і духовенство були впевнені, що Тихон зробив це під тиском влади. І не пішли у храми 25 грудня.
Більшовики свідомо не дали Церкві впровадити рішення собору в життя. В цьому полягала антицерковна зовнішня календарна політика радянської держави, яка бажала відірвати РПЦ від всіх інших церков світу.
У своїй внутрішній церковній політиці влада також діяла по методу "розділяй і володарюй". Вона ділила Церкву на "угрупування", які жили за різними календарями, і таким чином спонукала їх між собою ворогувати.
При тому більшовики, які усі раніше вчилися у православних недільних школах та семінаріях, гарно грали на марновірстві простого народу. Священники та миряни вірили, що диявол за допомогою нового календаря бореться із Церквою Христовою, а от море крові, яке лили більшовики, офіційна Церква ніби й не бачила і про це мовчала: "Виціджували комара, а верблюда не бачили".
Якби більшовики захотіли, вони б примусили як не Патріарха Тихона то Митрополита Сергія (Страгородського), який керував Церквою після нього, силою впровадити календарну реформу. Їм це нічого не вартувало. Вони примусили Церкву терором йти на всі поступки богоборчій державі, легалізовані церковні ієрархи слухняно говорили усе те, що їм потрібно було (Декларація, виправдання терору і його приховування...). А от за календар християни чомусь відносно вільно ревнували. І чому б то?
Для більшовиків перехід православних на новий календар був не вигідний, бо зближував народ і Церкву. Штучно відділивши церковний календар від світського вони створили ще один привід для переслідувань Церкви – всі на роботі, а християнин відмовляється працювати, бо в нього свято. І все це закінчувалося арештом або розстрілом.
***
Наївно думати, що до 1917 року Церква жила своїм життям за своїм календарем. Насправді то був світський календар російської імперії, яка за допомогою календаря штучно тримала злиденний народ у "темному минулому" і далеко від заможної Європи.
Календарне питання завжди було питанням політики. У VII ст. воно стало в основу розбудови залізної завіси між католицькими та православними імперіями. У новий час – між радянським соцтабором та західним світом.
І це стосується не тільки Різдва. До 325 року Церква святкувала найголовніше християнське свято – Пасху – в різних країнах по-різному. Церкви довгий час сперечалися між собою, хто ж святкує правильніше.
Не можливо сказати, що св. Полікарп Смирнський чи св. Іриней Ліонський... не спасалися, тому що святкували Пасху згідно з малоазійською традицією, як в Євангелії, одразу після єврейської Пасех, яка в числі. Пасха в такому випадку могла припадати навіть і не на воскресний день.
Нинішня традиція святкування Пасхи – римська. Вона була впроваджена імператорським указом Костянтина Великого для всіх громадян імперії разом із юліанським календарем і слухняно прийнята Церквою на І Вселенському Соборі. На цьому всі суперечки закінчилися. Усі святі отці швидко замовкли від одного тільки гнівного погляду імператора. Якби ж то так Бога боялися і поважали ближніх своїх!
***
Церква до VI століття жила переважно за єврейським літочисленням. Нинішнє літочислення "від нашої ери" було винайдено аж у VI столітті римським монахом Діонісієм Малим. Офіційно воно увійшло в обіг аж у 729 році завдяки літературній творчості британського монаха Беди Преподобного.
Отже, якщо вже бути послідовними до кінця, то 2022 рік від Різдва Христового – то неправославна традиція, бо Христос не жив за новим літочисленням і впроваджена вона була "латинянами", як власне і Пасха, і святкування Різдва.
Непереконливо звучить аргумент, ніби до Юліанського календаря народ звик і то освячена віками традиція. Російський народ віками ходив на Пасху, хресними ходами. А після 1917 року швиденько "звик" ходити на паради. Звичка – то діло наживне.
Зовсім недолугими виглядають доводи тих богословів, які стверджують, що Юліанський календар, мовляв, святіший, бо за ним жив Христос.
По-перше, Христос жив за єврейським календарем і виконував приписи Тори. А по-друге, Юліанський календар так названий на честь язичницького імператора Юлія Цезаря. Його винайшов єгипетський астроном і жрець бога сонця РА Созіген. А календарі в язичницькому світі присвячувалися богам.
Гадаю, що той Бог, якому вклонявся папа Григорій ХІІІ, на честь якого і був названий новий календар, явно "істинніший", ніж ті "боги", яким вклонялися Созіген і Юлій Цезар!
***
Календар – то лиш традиція, яка тримається на звичці. Церква тримається не на календарі, а на Христі. І якщо через застарілі звички люди сваряться між собою, то де тут Христос? Якщо у деяких церков немає бажання жити так, як увесь інший світ, то це не дає їм права судити християн, які тримаються іншої традиції, як єретиків і одночасно співслужили з ними Літургію. Таке ставлення називається лицемірством.
Будемо відвертими – ті Церкви, які засуджують "новостильників", насправді перебувають під впливом російської політики. Для звичайних людей то дуже незручно, для більшості людей байдуже, а для нового покоління, яке їздить по світу, взагалі виглядає мракобіссям. Певен, що коли політика перестане цікавитися церковними питаннями, то календарне – швидко вирішиться!
