Обстріли прикордоння на Чернігівщині. Як російський снаряд убив жінку, що поверталася з базару
1 січня в колишньому райцентрі Семенівка на Чернігівщині поховали 41-річну Наталію Комар. Жінка загинула від російського снаряда, що вдарив по вулиці Центральній 30 грудня близько 12.00. Уламком артснаряда 122-го калібру їй розтрощило голову.
Це була перша російська атака на житловий сектор Семенівки. З боку Росії вилетіло шість снарядів. Три з них потрапили в місто. Два — на околицю, у городи. І один - у самий центр.
На місці трагедії наступного дня було все чорне від гару. Вирва з півтора метра глибиною — неподалік від школи, зразу за трансформатором. Після прильоту в частині Семенівки пропало світло. На лавці біля дерев’яного столика залишились два довгі французькі батони, запаковані в плівку. Лавка і столик, за кілька метрів від ямки, обсипані корою та сажею, а під столом — залишки мізків. Увесь двір нежилої будівлі — у збитих соснових гілках, грудках гару та та останках плоті.
30 грудня дорогою додому Наталя поставила там сумки на лавочку, зупинилась перепочити. У цю мить прилетів снаряд.
— Усе сталося миттєво і несподівано, — не може змиритися з горем 65-річна Галина ВЕРЕТЕННИК, мати вбитої. - А я так перелякалася, що пробігла повз і зо страху не бачила, що там лежить дочка.
Сигналу повітряної тривоги жінки не чули. Матері загиблої потім пояснювали у міськраді, що сигнал працює від генератора, тому його погано чути. Того дня вони з донькою поверталися з базару, зробили святкові закупи. Наталія Комар працювала процедурною медсестрою в поліклініці семенівської лікарні, саме була у відпустці.
— Проходили повз школу, де я багато років вчителювала. Тільки рік як на пенсії, заскочила на хвилинку. Тільки зайшла, щось як загуде, загримить. Біжу вже назад пошвидше. А воно як улупить туди, де підстанція. Іскри пішли, дроти й гілки попадали. Я перелякалася, нікого й нічого не бачила, побігла додому, наздоганяти доньку - думала, що вона вперед пішла.
Галині зателефонували, коли вона вже підходила до дому: «Петрівна, тут, здається, ваша дочка… вбита».
Наталя лежала біля дороги. На місце її вбивства викликали судмедексперта, приїхав чоловік Наталі - він прикордонник, був у наряді.
— Пів голівоньки знесло, потрощило. За що такі муки? — горює мати. — Наташа така трудяга. І грядки виполе, і їсти приготує. Жили дружно. У дітей свій будинок, але разом краще. Внучка Вікторія з нами. Навчається на фармацевта, третій курс чернігівського колегіуму (колишнього педінституту).
На прощання із загиблою 1 січня зібралося багато людей. Тіло несли у відкритій труні, голову накрили.
— До нас мати загиблої, Галина Веретенник, з внучкою. Ми розказали, які треба документи, щоб оформити пенсію по втраті годувальника на доньку. Я запропонувала ще написати заяву на матеріальну допомогу сім’ї у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, — розказала Юлія БОНДАРЕНКО, головний спеціаліст відділу соціального захисту і комунального майна Семенівської міської ради.
Олена ГОБАНОВА
